Чергове безглузде загальноукраїнське шоу «вибори» відбулося! Щасливчики радісно потирають руки в очікуванні скромних депутатських зарплат, за які вони готові рятувати Україну, спонсори електоральних улюбленців у непублічних форматах ділять залишки України, а вчергове обдурений народ завмер в очікуванні чуда. Чому бідні? Бо дурні…
Вибори, проведені замість введення воєнного стану, в час, коли де-факто триває війна, а Україна на очах втрачає свою цілісніть та незалежність, нагадують щось середнє між пиром під час чуми та танцями на кістках.
Раніше українці однотурово проголосували за мир в особі Президента і отримали продовження війни та втрату частини території на сході. А за що цього разу?
Не хочу аналізувати наївні очікування та примітивні асоціації виборців. Тому по суті. Вибачте за жорстку оцінку, яка не стосується ОКРЕМИХ порядних людей у кожному списку, котрих туди взяли для окозамилювання. Отже, за результатами.
Партія «Народний фронт» (близько 22%) – за «кулю в лоб» Майдану, «уряд камікадзе», котрий не зупинив розкрадання бюджету під час війни, за здачу Криму, обвал гривні та перетворення народу України у вічних боржників світової фінансової мафії. За бізнес-інтереси іноземних корпорацій та їх прислужників.
«Блок Петра Порошенка» (близько 22%) – за пристосуванців та гендлярів, диктатуру та знищення народовладдя. За бізнес-інтереси Порошенка.
«Об’єднання «Самопоміч» (понад 11%) – за збіговисько популістів та демагогів під масками «нових обличь», за чергове розчарування та реалізацію кремлівського плану розвалу України. За президенські амбіції львівського мера та гешефти Коломойського.
«Опозиційний блок» (близько 10%) – за відвертих ворогів українського народу, за Росію в Україні, за смерть «Небесної сотні» та знищення державності.
Радикальна партія Олега Ляшка (близько 7%) – за паяців та політичних повій і бізнес-інтереси Льовочкіна.
«Батьківщина» (понад 5%) – за розвінчаний ностальгічний міф.
Розчарування новим складом парламенту наступить швидше ніж розчарування новообраним Президентом. Але лякає інше. Формат політично-бізнесових домовленостей та фінансування окремих політичних сил все більше переконують у тому, що план поділу України на зони керованого хаосу, з регіональними, підконтрольними князьками, є вже майже доконаним фактом.
«Невидима» рука Москви в «Самопомочі» починає матеріалізовуватися? Чому всі ключові регіонально-путінські запроданці є вже в новообраному Парламенті?
Цей формат «несподівано» зав’язаний на торги між Порошенком, Льовочкіним та Коломойським. Якщо перший віддасть Львівську область останньому в особі ставленика найморальнішо-найетичнішого мера, за згодою другого, то картина поділу почне вимальовуватися досить чітко. Все це буде відбуватися на фоні важкої економічної депресії та в’язкої війни на сході (озброєних патріотів ніхто звідтіля живими відпускати не схоче) і економічно-екологічного-фінансового геноциду.
Водночас, протестні та абсолютно справедливі настрої серед наших вояків – змести злочинну владу (ігнорування Конституції та мародерство у вигляді розкрадання бюджету під час війни – є особливо важким злочином), будуть вміло підігріті штатними кремлівськими провокаторами. Це сценарій «Третього Майдану», про який писав рівно п’ять місяців тому.
Ось все це, ми вже обрали. Тепер, на шляху до остаточного розвалу держави, будуть спішно задіяні місцеві вибори у вже заздалегідь погодженому форматі… Чому ставка на «Самопоміч»? Це окрема тема. Але дуже вже хоче Андрій Іванович залишатися білим і пухнастим.
До прикладу, ось що пише «Українська правда»:
«За словами мера Львова, передвиборча кампанія «Самопомочі» обійшлася партії приблизно в 26 мільйонів гривень.
«Станом на 20 жовтня, це було 26 мільйонів гривень, які надійшли на передвиборчий рахунок, 80% з яких пішло на медіа-витрати – телебачення, радіо, поліграфію», – сказав Садовий.»
У людей, котрі знають реальну вартість виборчих компаній рівня «самопомічної», ця цифра викличе лише іронічну посмішку.
Натомість гуляє в Інтернеті інформація дещо іншого змісту, а саме про фінансування «Самопомочі» кремлівським спецом зі створення зон «керованого хаосу» – В. Ю. Сурковим. Мова йде про суму в 100 млн. дол. Можливо це «качка», але сума, потрачена на зомбування електорату «нової парламентської сили», є приблизно саме така.
Зрештою, ось що стверджує один дописувач соціальноі мережі:
«Приведу вкратце цитаты из докладной записки, направленной Владиславом Юрьевичем в Управление Президента Росс.Федерации по внешней политике (исх.А29–1099 от 14 августа 2014 г.). Во введении Владислав Юрьевич пишет: «… на ваш запрос номер 1374/03 от 11 августа с. г. могу сообщить следующее.
В данный момент неактуально вкладывать ресурсы в политические группы, которые представляют наши старые союзнические связи на Украине».
Далее, пан Сурков докладывает, что: «…реальное влияние на внутреннюю укр. политику нужно оказывать ТОЛЬКО через новые политические группы… Среди подобных групп наиболее полезным для нас потенциалом обладает политическая партия» Самопомощь…»
Спробуємо змоделювати ситуацію. Президенту, щоби втримати владу, необхідно або опертися на народ України, підтримку якого він швидко втрачає, або домовлятися з олігархами, задля встановлення диктатури. На перше він просто не здатен.
Друге передбачає домовленості, в тому числі з Кремлем.
Як Росії найпростіше «узаконити» анексований Крим та чудернацькі ЛНР та ДНР? Точнісінько так, як «узаконили» там захоплення органів державної влади та силових структур – якщо можна таке робити у Галичині, то чому не можна на Донбасі? Зрежисована «ніч гніву» у Львові дала картинку російській пропагандистській машині та аргументи місцевим маргіналам. Сьогодні Кремлю потрібен аналогічний аргумент – себто містечковий «патріотичний сепаратизм». Якщо Галичина протиставить себе Києву – Путін матиме підстави легалізувати підконтрольні території на сході.
Аргумент «а пачєму бендеровцам можно, а нам нєльзя» знову спрацює. Тільки вже на іншому витку спіралі…
Якщо план розвалу України та створення напівлегітимних псевдодержавних утворень є акцептований геополітичними гравцями – фінансування потужної «регіональної» політичної сили є абсолютно закономірним.
Так це, чи ні – незабаром переконаємось.
Джерело: ВГолос
