З інтерв’ю Левка Лук’яненка для «Главкому»:
Я бачу, що багато з того, що президент обіцяв, не виконується. Я не задоволений цим. Тому я написав звернення до нього. По-перше, щодо гри словами. Терористи – це 5–10 чоловік. Якщо це тисячі, це не терористи. Ми маємо інше явище – війну Путіна і Росії, бо саме Росія нав’язує такий спосіб. Цей спосіб випробували у Чечні, Молдові, Грузії. Тому, робити вигляд, що це боротьба із терористами – це приниження України. Окрім того, це не відповідає дійсності. Я розумію, що для президента дуже важливий напрямок дипломатичного захисту України і він зважає на дипломатичну етику. Але я не думаю, що така кваліфікація війни допомагає йому у дипломатичному захисті. Крім того, можна не оголошувати війну проти Росії, можна оголосити стан війни із Росією. Правильно було б назвати речі своїми іменами і з точки зору міжнародної дипломатії, яку він успішно веде, це було б полегшенням для його переговорів із закордоном. І, головне, самим керівникам Європи було б легше допомогти Україні зброєю. Стан війни підніс би це на новий рівень.
Ви вважаєте, що міжнародні діячі не достатньо обізнані із ситуацією в Україні?
Кожна країна має свою розвідку, звісно. Захід знає про ситуацію. Але одна справа – дані розвідки, а друга – зовнішні відносини. Кожна країна егоїстична і вона не хоче лізти у війну, погіршувати рівень життя своїх громадян, йти на якісь жертви, і тому вони задовольняються зовнішньою грою. Це нормальний і виправданий егоїзм. Можна було б їх якось фактами притиснути, якби ми оголосили стан війни.
Ще в травні ви публічно підтримали Порошенка на виборах президента, чому змінили свою позицію тепер?
Я підтримував його за двох умов. Перше – він сказав, що коли стане президентом, він продасть свій бізнес. При чому, продасть – не передасть брату, куму, свату чи дружині, а продасть відкритим способом, продемонструвавши народу договір про продаж. Хай би ті гроші лежали в банку й потім знову їх можна було запустити в бізнес. В усякому разі, не було би важелю, який на нього впливає. Для мене це надзвичайно важлива річ. До того ж, я звертався до виборців, щоб вони його підтримали, щоб можна було обрати президента в один тур. Вибори в один тур були критично важливими. Якщо б цього не сталося, тоді б вибори затягнулися – це маса коштів і держава б думала про вибори, а не про війну із Росією. Сам я тривалий час підтримував Анатолія Гриценка. Коли зрозумів, що в нього немає шансів на перемогу, хоч я йому і симпатизую, я вирішив підтримати Порошенка.
Я знаю, що є проблема справедливості в суспільстві, але вона можлива лише за умов законності. А законність можлива в тому випадку, коли розділені влада і бізнес. Коли ж бізнес і влада поєднані – це найбільше лихо, яке може бути в країні. Ми це мали і при Януковичі, і при Кучмі. 23 роки Україну не будували, а руйнували. Тому, проблема відокремлення влади від бізнесу – це перша і найважливіша вимога та завдання після перемоги в революції. Зрощення бізнесу і влади веде до того, що бізнес купує суддів і вони виносять рішення, залежно від того, хто більше заплатив. Це – ліквідація третьої влади. Янукович поставив собі на службу судову систему, включаючи Конституційний Суд.
Нині я обурений тим, що президент пообіцяв, але не зробив. Якщо його завод є в Липецьку, в Росії, то виникає питання. З якої ласки йому дозволили вести нормальну економічну діяльність і що за цим стоїть? Адже спочатку діяльність заводу була призупинена, а потім – відновлена. Як це впливає на політику? Якщо президент не захоче виконувати цю обіцянку, хай він готується до нової революції. Він її спонукає.
