Експерти кажуть, що будь-який українець може додатково заробляти кілька тисяч гривень
Середня зарплата в Україні, за даними Державної служби статистики, — понад шість тисяч гривень. При цьому левова частина українців декларує мінімальний дохід — всього 1450 гривень. HR-експерт Олександр Білоус впевнений: кожен українець, незалежно від сфери своєї діяльності, може збільшити свій дохід на кілька тисяч гривень. Сайт «Сегодня.uа» з‘ясував, де і як українцям шукати додатковий дохід.
Знайти погодинний підробіток. «Знайти додатковий заробіток в сучасних умовах нескладно, — розповідає HR-експерт Олександр Білоус. — Найлегше заробляти на своєму хобі». За словами експерта, на «другий роботі» можна заробляти 2-5 тисяч гривень. На ринку праці є можливість знайти погодинну роботу (роздавати листівки, приймати замовлення по телефону, сидіти з дітьми і т.п.), а працювати можна на вихідних або у вільний час в будні дні.
Наприклад, в Україні вже кілька років працює сервіс замовлення послуг «Метнись кабанчиком». Тут можна створити свій профіль і описати послуги, які ви можете надавати потенційним клієнтам: ремонт сантехніки, прибирання квартири, прасування, набір текстів і так далі. Так, киянин Віктор за 20 гривень пропонує замінити вимикач, а за 600 гривень зробити генеральне прибирання в однокімнатній квартирі. Приблизно за 100 гривень можна знайти кур’єра, за 120 гривень — рерайтера (вартість роботи залежить від обсягу тексту), а за 500 гривень — особистого візажиста.
Стати експертом в новій сфері. Кожен українець додатково до своєї основної професії може навчитися нової «експертності», розповідає засновник тренінг-центру «Cashflow Ukraine» .Алексей Половинкин. Це може бути бухгалтерська послуга, допомога психолога. Оптимальний варіант, зазначає Олексій Половинкин, розробити свій власний тренінг і продавати його в інтернеті. «Продавати свою» експертність «можна через інтернет. Тут є складність в тому, що багато хто не знає, чим займатися, бояться себе показати. Кажуть, що я не експерт. Тут потрібно працювати над самооцінкою. Це може бути вживу, або ж зробити свій курс і продавати онлайн, тоді це працює 24 години на добу», — розповідає Олексій.
Наприклад, на даний момент в Києві на 7-годинний тренінг по схудненню можна записатися за 1200 гривень. Тренінг проходить на вихідних, організатори обіцяють за ці гроші розповісти про те, «як перемогти почуття голоду і відрізнити звичку їсти від справжнього голоду».
Продавати чужі послуги і товари. Як розповідає Олексій Половинкин, ті українці, які не знайшли свою нішу, можуть «продюсувати» чужі послуги або товари. «Наприклад, я експерт, рекламую в соцмережах чийсь тренінг або товар. Розмішати реферальне посилання (посилання на певний ресурс, що містить унікальний ідентифікатор людини (реферера), — ред.), Людина переходить по ній, купує товар або реєструється на тренінг, і автоматично отримують відсоток від вартості проданої послуги», — розповідає експерт.
Заробіток залежить від того, наскільки успішно вдасться продавати чужі послуги. Найчастіше організатори майстер-класів і продавці готові віддавати посередникам 10% від вартості товару.
Монетизувати своє хобі. HR-експерт Олександр Білоус впевнений, практично будь-яке хобі можна монетизувати. «Якщо хтось добре малює — потрібно продавати картини, а не тільки дарувати. Якщо хтось робить біжутерію — є сайти, де можна її реалізувати», — радить Олександр Білоус. При цьому подібний заробіток може приносити кілька тисяч гривень щомісяця.
Киянка Ганна кілька років тому монетизувати своє хобі. Днем дівчина працює журналістом, а ввечері в‘яже. Пов’язані речі Аня рекламує на своїх сторінках в соцмережах і у власному блозі. «Для мене це залежність. Комусь випити і покурити, а мені пов‘язати. Я можу прийти додому, зв’язати два рядочки і мені стає легше», — розповідає Аня.
Наприклад, в‘язаний светр, залежно від складності роботи, можна купити в інтернеті за 500-1000 гривень. Біжутерію від 50 до 500 гривень, а тапочки — від 300 до 700 гривень.
«Почала займатися в’язанням в п‘ятому класі, коли у дівчаток були уроки праці і нас учили в’язати. Почала в‘язати собі сумочки. А в університеті я зрозуміла, що на цьому можна заробляти — продавати серйозніші речі. Коли з’явилися соцмережі, почала там рекламувати свої речі. До того ж дуже добре працює сарафанне радіо. Друзі, знайомі купували, комусь показували. це додатковий заробіток, але все-таки багато часу займає основна робота. Якщо хтось хоче зробити це своєю роботою, цьому потрібно приділяти значно більше часу», — розповідає Анна.
Заробляти на свою професію. «Вчителі можуть заробляти приватними уроками, медики — підробляти в приватних клініках, фахівці робітничих спеціальностей, наприклад, сантехніки, підробляють, надаючи послуги на дому. Перукарі, майстри манікюру — також. Журналісти, наприклад, можуть писати тексти за гроші для не конкурентних видань», — розповідає Олександр Білоус.
Так, приватний урок англійської мови в Києві коштує від 200 гривень, а стрижка на дому — від 100 гривень.
Відкрити канал на Youtube і продавати рекламу. Популярні українські ютубери заробляють кілька тисяч доларів. Наприклад, реклама на початку ролика відомого ютубера Саші Шапік коштує 8 тисяч гривень, за останній місяць молодий чоловік випустив 14 роликів. Крім того, за перегляди відео платить і сам відеохостинг. «Зарплата ютубера залежить, в першу чергу, від демографічних даних і віку глядачів. Якщо жіноча аудиторія» за 30 «- це найдорожча реклама. Також українські та російські перегляди значно дешевше американських», — розповів «Сегодня.ua» Саша Шапік.
Менш успішні ютубери (з кількістю передплатників від 10 до 30 тисяч) за день можуть заробити від 5 до 15 доларів (приблизно 250-300 доларів в місяць). У роликах розміщується контекстна реклама: для цього потрібно подати заявку адміністрації Youtube і мати не менше 5000 переглядів на каналі. Створити свій канал може будь-хто.
Відзначимо, в цьому році Фонд Ріната Ахметова і Медіа Група Україна оголосили про спільну гуманітарної ініціативи «Рік наставництва і усиновлення». Статистика показує, що дітей старше 12 років практично не всиновлюють, так як сім‘ї віддають перевагу більш маленьким дітям. У зв’язку з цим підлітки, як пояснюють ініціатори проекту, виходять у самостійне життя абсолютно не адаптованими. Метою ініціативи є підготовка до самостійного життя дітей-сиріт, які перебувають в інтернатах і дитячих будинках і після їх виходу з установ, через наставництво.
