Глобальна паливна криза не вщухає, а навпаки, набирає обертів. До дефіциту природного газу і п’ятиразового збільшення цін на нього тепер додалася ще й нестача нафти.
Газ подорожчав через бурхливе зростання попиту на тлі пробудження світової економіки від ковідної летаргії, до цього додалася ціла купа дрібніших причин: від переходу до зеленої енергетики до виснаження запасів у сховищах через торішні морози.
Тим, кому газу не вистачило, довелося переходити на брудніші види палива, зокрема на вугілля і нафтопродукти.
Тож попит на нафту зросте на 500 тисяч барелів на добу, і в останні місяці 2021 року світовий дефіцит складе не 200, а всі 700 тисяч барелів на добу, попередило Міжнародне енергетичне агентство (IEA). Обіцяного збільшення поставок від країн ОПЕК+ чекати доведеться до січня.
Це погані новини для споживачів, оскільки подорожчання енергії стримує відновлення промисловості та б’є по кишені громадян, залишаючи їм менше грошей після сплати рахунків за світло. Як результат економіка отримує подвійний удар: зростання уповільнюється, а ціни йдуть вгору.
А для виробників нафти, зокрема для Росії, дефіцит сировини, навпаки – гарна новина. Ціни вже побили трирічний рекорд й перевищили 85 доларів за барель сорту Brent. І якщо вірити прогнозам президента Володимира Путіна, це не межа.
Крім додаткових прибутків, дефіцит й зростання цін на сировину несуть виробникам іншу радість.
Енергетична криза пригальмувала зелену революцію і звернула увагу розвинених країн на те, що за перехід у чисте майбутнє доведеться платити їм. Крім зловтіхи (ми вам казали, що на одних вітряках не прожити), нафтовики отримали надію на зговірливість влади та інвесторів, які до цього часу неохоче схвалювали нові проєкти у “брудній” енергетиці та уникали інвестицій в неї.
Ось і IEA – мозковий центр країн-споживачів викопного палива – цього тижня попередив, що під час переведення економіки на відновлювану енергетику світу доведеться пережити ще не одну енергетичну кризу.
А все тому, що капіталовкладення у видобуток нафти, вугільні та атомні електростанції й іншу традиційну енергетику вичерпались після цінового колапсу 2014-15 та 2020 років, а інвестицій в альтернативну енергетику недостатньо для будівництва вітряків і сонячних ферм у кількості, що може задовольнити дедалі більший попит на енергію з боку країн, що розвиваються, і населення планети, яке до 2050 року додасть ще 2 млрд людей.
Отже, склалася парадоксальна ситуація: нафта й газ – одна з небагатьох галузей світової економіки, що повністю виконує цілі зі скорочення викидів заради вуглецевої нейтральності та запобігання подальшого нагрівання планети.
Інші галузі – транспорт, електроенергетика – серйозно відстають від цілей, взятих на себе майже всіма країнами світу у Паризькій угоді.
Якщо не прискоритись, ця паливна криза буде далеко не останньою.
“IEA неодноразово вказувало на вихід з цього глухого кута – необхідно різко збільшити інвестиції в технології чистої енергетики та інфраструктуру. Але зробити це потрібно швидко. Інакше на світові енергетичні ринки чекає турбулентне й неспокійне майбутнє”, – попередило IEA.
І одних слів недостатньо, потрібно діяти.
“Якщо ж дорога у майбутнє буде викладена лише добрими намірами, то шлях виявиться тернистим”.
