Старший солдат Анатолій Остапчук останні кілька місяців проходить службу на посаді стрільця взводу охорони роти охорони одного з ТЦК Івано-Франківської області. Чоловік проходив строкову службу, демобілізувався, але відразу після початку повномасштабного вторгнення добровольцем знову вступив до лав Збройних Сил України.
Бойовий шлях військового розпочався в Іноземному батальйоні після чого продовжив службу в зенітно-артилерійському дивізіоні окремої танкової бригади. У складі підрозділу брав участь в боях на Харківщині та Донеччині, захищав місто-фортецю Бахмут. Отримав важке поранення поблизу населеного пункту Дворічна на Куп’янському напрямку, частково втратив слух і довго лікувався в госпіталях.
Проте, незважаючи на все, що з ним трапилося на війні захисник не жалкує, що зробив свій вибір. Хоча, каже відверто, що йому дуже неприємно бачити, як змінилося ставлення цивільного населення до військових, які внаслідок поранення несуть службу по місцю проживання.
Тому, незважаючи на те, що має підстави для звільнення хотів повернутися до своїх побратимів, але стан здоров’я поки не дозволяє йому цього зробити.
Це одна з сотень історій військовослужбовців ТЦК. Не «хабарники», не «ухилянти» і не «родичі генералів».
Справжні герої, які отримали поранення, мають бойовий досвід і з об’єктивних причин не можуть продовжити подальшу службу на передовій. Проте продовжують служити Україні.
Джерело: ІФ ОТЦК та СП
