На сьогодні у Європі спостерігається справжня міграційна криза, армагедон! У країни ЄС вже прибули більше 330 000 осіб цього року. Минулого місяця 50 тисяч утікачів та переселенців, переважно з Сирії, Іраку й Афганістану, прибули до Угорщини, яка є членом ЄС.
Водночас в ООН закликали Євросоюз прийняти до 200 тисяч біженців. Проте, Вишеградська четвірка виступила проти ідеї Парижу та Берліну щодо «квотування» біженців.
Також відомо, що австрійська влада планує поступово скасувати особливу процедуру перетину кордону, завдяки якій тисячі біженців зуміли напередодні потрапити в країну з Угорщини.
Так в ніч з 8 на 9 вересня щонайменше сотні мігрантів, які шукають притулок в Європі, прорвали поліцейський заслон на кордоні Угорщини з Сербією і лавиною хлинули на північ у бік Будапешта, повідомила Al Jazeera.
Натовп, який очікував в районі села Рьозке на сербсько-угорському кордоні обіцяні владою Угорщини автобуси, відмовився підкорятися поліції, зруйнував загородження і вийшов на сільську дорогу повз поліцейських, які не змогли дати належного опору. Близько 300 осіб досягли шосе M5, яке з’єднує Сербію і Угорщину, і гайнули в бік угорської столиці, піднімаючи руки і скандуючи «Німеччина! Німеччина!»
Невелика кількість поліцейських спробувала супроводжувати цей хід, а над натовпом час від часу пролітав самотній вертоліт, щоб показати видимість хоча б якогось контролю над ситуацією. В якості запобіжного заходу шосе заблокували для автомобільного руху на ділянці майже 50 кілометрів.
Метою ошаленілих мігрантів є все той же залізничний вокзал Келети, з якого через Відень є можливість досягти території Німеччини. І біженців абсолютно не злякало те, що пару днів перед цим уряди Угорщини та Німеччини зробили заяви, з яких випливає, що рішення пропустити першу партію біженців через австро-угорський кордон всупереч правилам ЄС не буде носити прецедентного характеру.
Згідно обіцянкам канцлера Німеччини Ангели Меркель, надалі обидві країни планують дотримуватися правила, яке говорить, що мігранти, які в’їжджаючі до Євросоюзу, повинні реєструватися і подавати прохання про надання статусу біженця в країні в’їзду.
А ось що написала на сторінках «Європейської правди» кандидат психологічних наук Аїда Болівар, яка минулого тижня провела свій один день у пеклі поруч цих мігрантів, так і назвавши свою публікацію «Один день у пеклі – з Будапешта до Відня на потязі з мігрантами»:
«Гадаю, дуже багато людей мене засудять за цю статтю. Особливо на хвилі загального співчуття до арабських мігрантів.
Можливо, я б і сама була серед «критиків», якби не події, що розпочалися саме 31 серпня – саме тоді, коли я мала відвідати Відень у родинних справах. Мені було зручніше прилетіти до Будапешта, а потім потягом доїхати до Відня, і я точно не сподівалась на якісь «сюрпризи» в Угорщині, яку відвідую вже вкотре.
Та коли я прибула до залізничного вокзалу Келеті, я його не впізнала.
Ця прекрасна будівля виявилася оточеною величезними купами сміття та групами брудних людей, які, не соромлячись, справляли свої біологічні потреби просто на площі.
Зайти до вокзалу виявилося непросто – ці люди не лише галасували, а й намагались відібрати валізи.
Всередині вокзал теж виявився окупованим арабськими мігрантами.
ЗМІ критикували угорську владу, яка не поставила достатньо туалетів на площі перед вокзалом і, таким, чином, «заохочувала» до антисанітарії. Фото HVG.hu
Я мала електронну бронь на квитки «Будапешт-Відень-Будапешт», та електроні каси, в яких її можна викупити, виявилися вимкнені. Як потім з’ясувалося, це зробили навмисно, щоб мігранти не змогли придбати міжнародні квитки.
Звичайні каси, де квитки продаються в півтора рази дорожче, були не лише закриті (касири блокували двері зсередини), але й оточені натовпом мігрантів, яких ледве стримувала поліція.
Врятував поліцейський, якого зрештою вдалося знайти «в зоні доступу». Далі його цитата:
«Для білих відкрита інша каса, потаємна. Там немає вивіски, щоб мігранти не знайшли, але ви впізнаєте її по колу поліції, це буде те місце!»
Разом з двома хлопцями з Польщі, які – так само в шоці – шукали можливості дістатися до Братислави, ми вирушили пробиватись до таємної каси. І таки знайшли її. В куточку залу – велике скупчення поліції, по периметру – купа мігрантів. Всередині кола – натовп людей європейської зовнішності з валізами у черзі до малесенької кімнатки.
Одна година в черзі – і квитки нарешті у мене.
До відправлення ще лишався час, і я нарешті мала можливість роздивитися, що відбувається навколо. Величезна кількість угорських репортерів та операторів з камерами намагалися зробити якісь «гарячі» кадри, вихопивши з натовпу дуже брудних людей когось, хто хоч якось говорить або німецькою, або англійською.
Англомовних та німецькомовних серед мігрантів виявилося дуже мало, тому вони курсували від однієї камери до іншої, розповідаючи про свою знедоленість та вимагаючи підтримки.
Всі ж інші тисячі нелегалів не розуміли жодної мови, окрім арабської.
Здавалося, що я – в якомусь страшному фільмі, що цього не може бути. Та це був лише початок.
Прибув мій потяг, що мав вирушити об 11.10, і я вирішила, що зараз зможу трохи відпочити.
До вагона сіли п’ять людей з квитками.
А далі почалося щось страшне: ми почули крики, і до вагона в неймовірній кількості почали «ломитися» араби… Вони займали вільні місця, сідали на підлозі, окупували туалетну кімнату, навіть дах вагона.
Поліція не могла нікого стримати, угорські репортери бігали в натовпі, фільмуючи бійки серед мігрантів.
Зрештою, потяг рушив…
Це було жахливо. Температура під 40 градусів і величезне скупчення людей, які тиждень не милися.
Поряд зі мною опинилася молода сирійка з трьома дітьми. Дівчата 5 й 6 років та маленький хлопчик-немовля. Попереду неї сів її чоловік.
Батьки сіли, а їхні маленькі дочки стояли у проході. Пізніше «любляча мама» влаштувала своє немовля на підлозі між моїми черевиками…
Вже не перший рік триває сирійська війна.
На мій погляд, коли ці жінки народжували, вони усвідомлювали, що умов для виховання дітей немає, та не хотіли про це думати…
За пару годин наш потяг зупинився. Вимкнули кондиціонування й стало ще важче… Просидівши годину, ми (маю на увазі п’ятьох людей не арабської зовнішності) почали пробиватися до виходу.
Ми зрозуміли, що потяг далі не піде, і наш єдиний шанс вижити – пересісти на регіональну електричку, що довезе нас до містечка, звідки буде прямий потяг до Відня.
Зрештою, змінивши три потяги і витративши півдня замість двох годин, я доїхала до Відня, але була щаслива, що це скінчилося.
Мені довго не давало спокою те, що я побачила: як мати відбирає у дитини їжу, як люди не соромляться «ходити під себе», як ніхто з них не має поваги до іншої нації, але всі вимагають кращого життя і навіть не планують жодної подяки до тих, хто їх приймає…
Я знаю, що багатьох «вразила» новина про померлого сирійського хлопчика, про його батька, який обіймає свою дитинку зі сльозами…
Але я бачила інших – які ходили ногами по дітях, які відбирали харчі, які били своїх жінок…
То толерантна Європа має прийняти їх?
Переконана – ці мігранти ніколи не будуть лояльними до своєї нової країни. Тільки невеличка кількість з них підтримає європейські цінності!
Водночас сирійці вимагають доступу до країн з найвищим рівнем життя.
Вони не лишаються в Греції, Словаччині, Угорщині. Вони прагнуть до Німеччини, Швеції, Австрії… А чого це раптом?
Чому в той самий час українці мають терпіти принизливу процедуру отримання візи та кожного разу більш суворі умови для реєстрації?
Чому Європа не відкриває кордони для нас – для людей, які соціалізуються, які працюватимуть, які мають освіту, які вивчать мову, які все ж є християнами. Це інша ментальність!
Чому європейські ЗМІ мовчать про те, скільки кожного дня гине українських хлопців, які захищають свою країну, але безупинно говорять про цих біженців. Переважна більшість мігрантів – здорові чоловіки 20–45 років, які не захищають свою державу, а їдуть зі своєю релігію й мовою до іншої країни!
Чому ці люди не їдуть до Марокко, Алжиру, Саудівської Аравії, Тунісу, Еміратів, де та сама релігія, мова? Бо там треба буде працювати, там не платитимуть велику соціальну допомогу за купу дітей!
ГОЛОС ЦЕРКВИ ЧИ ВОПІЮЩОГО В ПУСТЕЛІ?
Але, що цікаво, в той час, як проти мігрантів протестує останній оплот католицизму у Європі, Польща, офіційний Ватикан теж на себе приміряє маску лібералізму і толерантності. Ба більше того, 6 вересня Папа Франциск запропонував католицьким парафіям прихистити в себе по одній родині мігрантів.
На що уже наступного дня, 7 вересня, священик Римо-католицької церкви, єпископ угорської єпархії Сеґед-Чанад владика Ласло Кіш-Ріґоназвав назвав наплив біженців із Сирії вторгненням!
«Його Святість помиляється. Це не біженці. Це правдиве вторгнення. Вони приходять з криками «Аллах акбар»
і прагнуть отримати тут владу» – заявив владика Кіш-Ріґо. Єпископ Сеґеду-Чанаду також висловив здивування, оскільки з його спостережень біженці мають доволі велику кількість грошей і не потребують допомоги.
«Багато з цих біженців поводяться цинічно й зарозуміло. Вони відмовляються від запропонованої їм їжі і полишають за собою гори сміття» – зауважує владика Кіш-Ріґо.
Також і Єпископська конференція Угорщини виразила занепокоєння поведінкою біженців. Угорський єпископат закликав допомогти біженцям у найкращий спосіб, але наголосив і на специфічності цієї гуманітарної кризи, у якій угорська держава має право і обов’язок захистити в першу чергу власних громадян.
Сувора промова єпископа відображає потужну духовну боротьбу – як християнському європейському континенту реагувати на потік мусульманського населення, що зростає.
Заклик Папи Римського про співчуття та милосердя до біженців конкурує із думкою, яку озвучив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, – наплив мігрантів є прямим викликом європейському християнському характеру.
Зазначимо, що в Угорщині більшість населення поділяє думку свого прем’єр-міністра та єпископа.
Тож всім свідомим себе європейцям залишається об’єднатися, щоб протистояти цьому «мирному» вторгненню, яке загрожує, як Пальміру, в одну мить зруйнувати все ті європейські цінності, що створювались тисячоліттями.
Підготував Тарас Боднар
