Сьогодні, в другий день конклаву, 8 травня 2025 року Божого, увесь Католицький Світ одержав свого нового, 267-го, Папу Римського, який обрав собі ім’я Лева-ХІV.
Новим Папою Римським став американець французького погодження Робер Прево (Robert Francis Prevost), який більшу частину свого священичого життя прослужив в Латинській (іспано-португальській) Америці, мешканці і вихідці з якої (в США))) становлять ледь не половину вірних Католицької Церкви в Світі. Отож, задоволеними повинні бути всі…
Французьке слово Prévost (або Prevost, без діакритики) має історичне й адміністративне походження:
- історичне значення: середньовічній Франції prévost був урядовцем, який виконував адміністративні, поліцейські або судові функції — намісник короля, місцевий суддя, староста.
- військовому контексті: prévôt de l’armée — військовий комендант або військовий суддя.
- у сучасному контексті: слово може виступати також як прізвище, як у випадку Роберта Франсіса Прево, без прив’язки до прямого значення.
Отже, Prevost — це історична посада, що означає управителя, наглядача або суддю, а в сучасному вигляді найчастіше функціонує як прізвище:
Роберт Франсіс Прево (нар. 14 вересня 1955 року в Чикаго) — американський римо-католицький духовний діяч, августинець, доктор канонічного права, 267-й Папа Римський з 8 травня 2025 року.
Генеральний настоятель Ордену св. Августина у 2001–2013 роках, апостольський адміністратор sede vacante дієцезії Чіклайо у 2014–2015 роках, єпископ Чіклайо у 2015–2023 роках, апостольський адміністратор дієцезії Кальяо у 2020–2021 роках, архієпископ ad personam з 2023 року, префект Дикастерії у справах єпископів і голова Папської комісії у справах Латинської Америки з 2023 року, кардинал з 2023 року (спочатку в сані диякона, у 2025 році підвищений до сану єпископа), член Папської комісії у справах Держави Ватикан з 2023 року.
Біографія:
У 1977 році здобув ступінь бакалавра математики в Університеті Вілланова.
2 вересня 1978 року вступив до Ордену св. Августина, а вічні обіти склав 29 серпня 1981 року. Священиче рукоположення отримав 19 червня 1982 року в Римі з рук архієпископа Жана Жадо, прокерівника Секретаріату у справах нехристиян. Протягом багатьох років працював у Перу, зокрема префектом у монастирській семінарії в Трухільйо. У 1999–2001 роках був провінціалом американської провінції ордену. У 2001–2013 роках — генеральний настоятель августинців, а згодом — провінційний вікарій і директор формації в монастирі в Чикаго.
3 листопада 2014 року папа франциск (аргентинський комуніст Хорхе Бергольйо) призначив його апостольським адміністратором дієцезії Чіклайо та титулярним єпископом Суфар. Єпископське рукоположення отримав 12 грудня 2014 року в катедрі св. Марії в Чіклайо. Головним консекратором був архієпископ Джеймс Грін, апостольський нунцій у Перу, а співконсекраторами — єпископ-емерит Чіклайо Хесус Моліне Лабарта та митрополит Аякучо Сальвадор Піньєйро Гарсія-Кальдерон. Як єпископське гасло обрав слова «In illo uno unum» («В тому Єдиному — єдині»). 26 вересня 2015 року Папа призначив його дієцезіальним єпископом цієї ж дієцезії.
15 квітня 2020 року папа франциск призначив його апостольським адміністратором дієцезії Кальяо. Він виконував ці обов’язки до 26 травня 2021 року, коли управління дієцезією перейняв єпископ Луїс Альберто Баррера Пачеко MCCI.
30 січня 2023 року папа франциск призначив його префектом Дикастерії у справах єпископів і головою Папської комісії у справах Латинської Америки, одночасно надавши йому титул архієпископа ad personam. Посаду обійняв 12 квітня 2023 року.
9 липня 2023 року під час молитви «Ангел Господній» папа франциск оголосив про включення його до Колегії кардиналів, а 30 вересня 2023 року під час консисторії на площі Святого Петра він був створений кардиналом-дияконом із титулярним храмом св. Моніки. 28 січня 2024 року він урочисто вступив у володіння своїм титулярним храмом у Римі. 6 лютого 2025 року Папа підвищив його до рангу кардинала-єпископа, прирівнявши до інших кардиналів-єпископів субурбікарних дієцезій, надавши йому дієцезію Альбано.
4 жовтня 2023 року папа франциск призначив його членом Папської комісії у справах Держави Ватикан, а також членом таких дикастерій: у справах євангелізації (друга секція — перша євангелізація та нові місцеві церкви); у справах віровчення; у справах Східних Церков; у справах духовенства; у справах інститутів богопосвяченого життя та товариств апостольського життя; у справах культури й освіти; у справах правових текстів.
КОГО НОВИЙ ПАПА ЛЕВ ХІV ЗБИРАЄТЬСЯ НАСЛІДУВАТИ У СВОЄМУ ПРАВЛІННІ:
Лев XIII (світське прізвище та ім’я — граф Вінченцо Джоакіно Печчі; (2 березня 1810 , Карпінето-Романо, Перша французька імперія — 20 липня 1903 , Рим і Ватикан ) — Папа Римський (1878–1903).
Біографія
Народився у Карпінето-Романо.
Видіння папи Лева XIII
13 жовтня 1884 року під час Меси в одній з приватних каплиць Ватикану Папа раптом зблід і впав на підлогу, неначе у нього стався серцевий напад. Але причиною його падіння була не хвороба — Лев XIII побачив майбутнє, яке чекало Церкву. Провівши декілька хвилин неначе в комі, він опритомнів і сказав оточуючим: «Яку страшну картину мені дано було побачити!». Вважається, що Лев ХІІІ побачив період гонінь на Церкву та морального занепаду ХХ століття. Вражений видінням, Папа постановив після кожної Літургії, яка проводиться без співу, читати особливу молитву до Архангела Михаїла, як захисника від диявола та інших сил темряви. Ця постанова виконувалась у РКЦ до 1964 року.
Ставлення до УГКЦ
З великою прихильністю ставився до Української греко-католицької церкви. 1880 року було розроблено проєкт підвищення Галицької митрополії до рівня патріархату, що викликало опір уряду Угорщини, угорського та польського єпископату.
1882 року за розпорядженням Лева XIII Св. Конгрегацією було проведено реформу чину василіян, що організаційно значно зміцнило орден. У 1885 році заснував Станиславівське єпископство, а в 1895 році іменував кардиналом митрополита Галицького Сильвестра Сембратовича. У 1897 році Лев XIII заснував окрему семінарію для українців (Українську колегію) при церкві св. Сергія і Вакха у Римі. Доручив Конгрегації пропаганди виробити план створення Українського патріархату (до нього мали належати і закарпатські єпархії) з тимчасовим центром у Львові.
Внесок
За часи свого понтифікату склав 86 енциклік. Епохальною енциклікою того періоду поряд з Aeterni Patris (4 серпня 1879 року) вважають енцикліку Rerum Novarum від 15 травня 1891 року. Саме в ній папа Лев XIII відкидав тезу про ворожість між класами, закликав роботодавців виконувати свої обов’язки щодо робітників, підтримав право робітників створювати профспілки, відкидаючи при цьому соціалістичну ідеологію і підтверджуючи право на приватну власність.
«Молитви Льва» (лат. Preces Leonis, англ. Leonine Prayers), що складаються з трьох «Ave Maria», «Salve Regina», особливої молитви за навернення грішників, за Церкву і молитви до Архангела Михаїла, а також триразового звернення до Серця Ісусового (його додав св. Пій X), при Папах Пії XI і Пії XII отримали також назву «Молитов за навернення росії».
