Хіт-парад прокурорських проколів у судах за мотивами закупівель непотребу Нацгвардією.
Не так вже і багато було випадків у новітній історії України, коли цілий президент ще до суду оголошував прізвище затриманого хабарника. 19 січня помічник генпрокурора оголосив про затримання у момент отримання хабара начальника управління тилу логістики Нацгвардії. А Петро Порошенко сказав конкретно хто це: підполковник Святослав Манжура.
Його взяли у момент отримання 232 тисяч гривень від керівників фірми «Візит» за сприяння перемозі на тендері на постачання Нацгвардії м’ясних консервів. За повідомленням СБУ, розмір апетитів підполковника становив 10% від суми угоди за постачання тушонки.
«Це – перемога», подумали у цей момент оптимісти. «#Цеперемога» знущались у відповість песимісти. І на початку останні були праві. Вже за три дні неймовірно гуманний Печерський суд випустив Манжуру на свободу під заставу 240 тисяч гривень.
Здавалося б, що далі все піде у найгірших традиціях української корупції. Підполковник повернеться на свою посаду, почистить архіви, і згодом карна справа забудеться-розсиплеться.
Однак чи то увага з боку самого президента, чи честь мундиру, чи залишки совісті збили справу з намоленої роками траєкторії. Уже після виходу Манжури на свободу військовий прокурор виклопотав у тому ж Печерському райсуді рішення хоча б про відсторонення підполковника від роботи у Нацгвардії до кінця березня.
У цьому місці ідеалісти могли згадати про самураїв, які випускали собі кишки через подібні звинувачення. Честь, ганьба, совість… Але Україна – не Японія. У нас власне дао. І Манжура подав до Апеляційного суду Києва нову скаргу – з вимогою поновити його на роботі! Обґрунтування може шокувати непідготовлених читачів:
«відсутність обґрунтованої підозри» у вчиненні Манжурою кримінального правопорушення по ч. 3 ст. 368 КК України (передбачено від восьми до 12 років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років);
• «слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про наявність підстав вважати, що підозрюваний може негативно вплинути на хід досудового розслідування, оскільки підозрюваний матиме реальну змогу перешкоджати кримінальному провадженню шляхом знищення чи підроблення документів, які мають значення для досудового розслідування і до яких він має доступ в силу займаної посади»
• «прокурор не довів наявність достатніх підстав вважати, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади дійсно необхідний»
• а ще Манжура утримує непрацездатних батьків, неповнолітнього сина, доглядає за дідом, допомагає матері цивільної дружини, і все робить з єдиного джерела доходу – зарплати у Нацгвардії. Тому його відсторонення від посади ставить його та його рідних в скрутне матеріальне становище;
• і наостанок адвокат підполковника звернув увагу суду, що Печерський суд вже випустив Манжуру під заставу, і це «свідчить про необґрунтованість застосування до підозрюваного такого заходу забезпечення кримінального провадження, як відсторонення від посади».
Не знаємо яким богам дякувати, але Апеляційний суд Києва у цьому випадку виявився не таким поблажливим як Печерський. І це клопотання Манжури 12 лютого було відхилено. Тобто до 28 березня затриманий на хабарі підполковник не зможе повернутись на посаду. А далі буде як буде. Мабуть щось середнє між оптимістичною (тюрма для хабарника) і песимістичною (повернення на посаду з компенсацією зарплати) версіями. Щось реалістичне. Будемо сподіватись, що реалії 2015 року відрізнятимуться від стану справ у 2014 році. Коли військові прокурори робили просто неймовірні речі для розвалу справ щодо договорів, укладених минулого року військовою частиною 3078 (Центральною базою забезпечення Нацгвардії).
Справа в тому, що військові прокурори, що подавали ці позови, здебільшого не вміють того, що зобов’язаний вміти перший-ліпший студент старших курсів юридичного вишу. А саме – правильно оформити позовну заяву. Судді ж такого не пробачають. Принаймні, прокурорам, котрі позиваються «в інтересах держави».
А іноді прокурор із суддею наліплять такого, у чому більш-менш логічно мисляча істота не розбереться в принципі.
Отже представляємо:
Хіт-парад прокурорсько-суддівські маразмів по тиловому забезпеченню Нацгвардії
Абсолютний лідер абсурду – позов прокурора в інтересах в/ч 3078 до ПАТ «Астра Люкс» про стягнення 4,30 млн. грн.
Преамбула. 27 червня 2014 року в/ч 3078 за результатами переговірної процедури уклала із ПАТ «Астра Люкс» договір поставки 16 200 комплектів з польових утеплених курток (680 грн./шт.) та штанів (639 грн./шт.) на загальну суму 21,51 млн. грн.
Звіт про виконання договору на порталі держзакупівель не оприлюднений, проте вартість заявленого прокурором позову складає рівно 20% від суми договору. В тендерних документаціях в/ч 3078 до відкритих торгів вказується, що 20% – це розмір штрафу від вартості неякісного товару, що підлягає заміні. Тобто, «Астра Люкс» поставило всі передбачені договором 16200 комплектів неякісного одягу. І чи замінив його постачальник на якісний одяг – це питання, на яке портал держзакупівель та реєстр судових рішень відповіді не дав.
Але «Астра Люкс» гвардійцям явно припала до душі. Бо вже після цього – у листопаді 2014 року – тиловики Нацгвардії знов уклали із фірмою договір на поставку утеплених курток та штанів на 21,74 мільйони. Так само у «Астра Люкс» продовжує закупатись і армія.
А тепер про суддівсько-прокурорські маразми.
Прокурор легким розчерком пера приписав в/ч 3078 до Міністерства оборони.
1. Суддя не заперечив проти такої вольової прокурорської передачі центральної тилової бази НГУ Авакова до Міноборони Полторака.
2. Прокурор примудрився не сформулювати, яким чином при оборудці було завдано збитків державі.
3. Суддя з цього довго та з насолодою зловтішався. І дійшов висновку, що в/ч 3078 НГУ – це щось на кшталт державного підприємства, яке займається виключно господарською діяльністю та не здійснює жодних функцій держави.
4. Контрольним пострілом суддя добив позов, бо найменування ПАТ «Астра Люкс» в заяві було викладено саме в скороченій формі написання. Чого аж ніяк не можна робити Після чого завернув заяву. Завіса.
Прокурор, певно, ще не оговтався від такої ганьби – принаймні повторні спроби подати з цього приводу заяву в судовому реєстрі відсутні.
Місце № 2 – позов в інтересах в/ч 3078 до ТОВ «Ежімо» про стягнення 853 тис грн.
Знову повертаємось у 27 червня 2014 року, коли гвардійські тиловики за результатами переговірної процедури уклали із «Ежімо» договір поставки 11 620 пар берців (367 грн./пара) на суму 4,26 млн. грн. Як і у випадку із «Астра Люкс», сума позову складає рівно 20% від суми договору. Тобто, всі передбачені договором берці від «Ежімо» виявились неякісними.
Про це вже заявляли у прокуратурі, стверджуючи, що з цього приводу було розпочато кримінальне провадження за за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). Проте слідів «криміналки» у судовому реєстрі віднайти не вдалося. Можливо, тому що розслідування передано до МВС, яке також активно закуповувало взуття у «Ежімо».
Порушити розгляд справи у господарському суді з першої спроби не вдалося. Бо прокурор забув направити ТОВ «Ежімо» копію одного з додатків до справи. Втім, з другої спроби справу таки призначили до розгляду.
Місце № 3 – позов в інтересах в/ч 3078 до ПАТ «Виробничо-торгівельна фірма головних уборів«Горлиця» про стягнення 192 тис грн.
Те саме 27 червня 2014 року, договір поставки польових кашкетів – 5 600 звичайних (85 грн./шт.) та 9 700 з ріп-стопу (99 грн./шт.) на загальну суму 1,44 млн. грн.
І от саме із ріп-стопом у Нацгвардії якось не склалося – ціна позову відповідає розміру штрафу за поставку 9700 неякісних кашкетів.
У заяві прокурор:
Полінувався поставити свій підпис.
1. Вказав скорочене найменування відповідача.
Тому суд заяву повернув без розгляду. А «Горлиця» і далі продає кашкети до всіх силових структур.
Місце № 4 – позов в інтересах в/ч 3078 до невідомого ФОПа про стягнення 9 тис грн. за поставку якогось недоброякісного товару на загальну суму 45 тис грн.
При першій спробі звернутися до суду прокурор:
Не спромігся зробити опис вкладення у конверт.
1. Додав до заяви «нечитабельні копії».
Суддя, звісно, заяву завернув.
При другій спробі прокурор:
Не обґрунтував «інтереси держави» по справі в/ч 3078.
1. Не зазначив адрес та кодів МВС та НГУ.
Суддя вдруге завернув заяву.
Потому прокуророві очевидно набридло боротися за жалюгідні 9 тисяч. Бо третьої спроби звернутися до суду реєстр не містить.
Джерело: УБК
