Який стосунок до хрещення Русі може мати Москва і тим більше Росія? Сьогодні важко однозначно відповісти на питання про те, хто й коли хрестив Русь. І найбільша складність полягає у тому, що майже всі свідчення історичного значення були знищені, спалені та сфальсифіковані…
За даними Вікіпедії, «День Хрещення Русі — державне свято Росії». Росії! Єдиної країни у цілому світі з правом монополії на успадкування традицій Київської Русі. Росії, яка робить усе, щоб стерти будь-яку згадку про Київську Русь і від якої ретельно відхрещується. Росії — до якої князь Володимир, на котрого так посилаються росіяни, і сама Русь не мають жодного стосунку! Як жертва немає жодного стосунку до кривдника. Прошу зауважити, як красиво звучить формулювання, що описує хрещення Русі: виявляється, що «хрещення Русі» це ніщо інше, як «введення у “Древній Русі” християнства як державної релігії». Жодного слова про Київську Русь. Наче і не було її зовсім! Така собі вибіркова версія історії: Русь беремо, Київ залишаємо, християнство беремо, а що воно і до чого — не пояснюємо!
А чому? А тому, що всі без винятку хрещення Київської Русі відбувалися до 1054 року, тобто до поділу християнської Церкви на православних і католиків. Русь хрестив патріарх, підлеглий Риму! Згідно з Флорентійською унією 1439‑го року, що була підписана також і руським митрополитом Київським і всієї Русі Ісидором, Католицька та Православна Церкви визнали себе рівними. Мало того: останній факт — надзвичайно важливий. Попри те, що Митрополит Київський і всієї Русі Ісидор, як і всі інші представники Православної Церкви, Флорентійську унію визнав, московський князь Василій Темний визнавати її відмовився.
Після цього, не маючи на це жодних прав, він вигнав патріарха Ісидора, наклав анафему на всіх та сам висвятив нового патріарха Іону. А вже 1448‑го року Москва фактично сама відділилася від Вселенського Собору і проголосила Московську митрополію «центром православного християнства», а представників Константинополя назвала єретиками. Отже, 1448‑го року Москва, без жодних на те підстав, сама себе зробила правонаступницею Київської Русі, порушивши при цьому всі можливі закони.
Йдемо далі. Поясніть мені будь ласка, що таке «Древня Русь»? Це країна, яку можна зараз знайти на мапі? Або де я можу знайти сучасну Русь? Можливо, є акт передачі історичної спадщини Київської Русі нащадкам монголо‑татар? — і це при тому, що народ, який навіть не спадкоємець, а представник титульної нації Київської Русі‑України, нікуди не ходив і від свого права не відмовлявся, не дарував його і в оренду не здавав? Про яку спадщину може йтися, якщо мешканці Київської Русі залишилися там, де й жили, там, де відбувалися події, щодо яких ведеться суперечка.
Чи, може, Русь — це кочівна країна? Можливо, ви чули про велику міграцію народу Русі до Москви? Чи хтось чув про Московську Русь? Рязанську Русь? Тверську? Владімірську? Ви знаєте таку країну? Я ні. Я знаю одну єдину Русь, і Русь ця — Київська, і якщо її хтось хрестив, то це був хтось, хто про жодну Москву нічого не знав і не чув, і в спадок їй нічого не передавав і не залишав. А якщо щось і міг побажати, то хіба що віру берегти й нікому не дозволяти її ображати. Що ж стосується прямого успадкування, на якому так наполягає Москва: скажіть мені, якщо мій прадід був християнином, а прапрадід язичником, дідусь мусульманином, а батько буддист, тоді я хто? Якої я віри? Чи можу я зарахувати себе до віри діда, прадіда чи батька, чи приналежність до тієї чи іншої віри визначається по материнській лінії? Віра — це спадок чи усвідомлений вибір кожного? Як я можу однозначно претендувати на віру прадіда чи діда і, відповідно, як їхня віра може претендувати на мене? Претензія Москви на віру Київської Русі — це все одно, що претензія внука брата чоловіка тітки, внучатого племінника сестри кума свата на спадщину діда, який ще не вмер і наразі не збирається.
Перше хрещення Русі
Повернімося до початку. Відповідно до загальноприйнятої (хоча краще буде сказати — до загально нав’язаної) думки, датою хрещення Русі є 988 рік. Аргументом цьому твердженню слугує постулат Московської Православної Церкви, який нібитознімає всі питання й підозри: «Хто має сумніви щодо Володимирового хрещення Русі згідно з візантійським обрядом у 988 році — той не православний». Тим не менше, ця версія викликає сумніви і є більш ніж безпідставною.
Британський православний священик і філософ Тімоті Уер, більш знаний як єпископ Калліст, пише, що не на Русь присилали свої посольства, а самі русини ходили з посольствами до Рима, оскільки вважали християнські богослужіння більш прийнятними, ніж у магометан. Його слова підтверджують усі середньовічні автори. Встановити точну дату хрещення Русі сьогодні фактично неможливо, але це й не настільки важливо. Набагато важливіше зрозуміти, що Русь насправді хрестили не один раз, і зробити це могли як представники Візантії, так і представники Рима.
Кількість хрещень, за різними версіями
Наприклад, згідно зі збереженими даними Київської митрополії від XVI століття, відомо, що Русь хрестили п’ять разів: за часів Рюрика; потім Кирило та Мефодій; за княгині Ольги; князь Володимир, 1000‑го року; князь Володимир, 1008‑го року.
Чи не всі ці дати підтверджує усвоїх працях відомий польський богослов Пьотр Скарґа, який написав багато цікавих та важливих книг, поєднаних ідеєю об’єднання християнської Церкви. Скарґа у своїх працях не раз посилається на ще одного важливого історіографа християнської Церкви — Чезаре Бароніо, який відносив перше хрещення Русі до ІХ ст., тобто до часу, коли Києвом правили Аскольд і Дір.
Ще один середньовічний автор, Леон Кревза вважав, що Русь хрестили тричі: перше хрещення він пов’язував із відомим сюжетом про чудо з Євангелієм, яке не згоріло у вогні (це сталося «при Василі Македонянині, грецькому царі, при князях Київських Аскольді та Дірі та патріархові Константинопольському Ігнатії»). Про Ігнатія Кревза говорив: «Хоча реально в Константинополі патріархом на той час був схизматик Фотій, істинним патріархом все ж був Ігнатій», що згодом і підтвердив Собор, скликаний Папою Адріаном.
Таким чином, «від католицького, а не схизматичного патріарха це перше хрещення Русь прийняла». Друге хрещення Кревз пов’язував із місіонерською діяльністю Кирила та Мефодія, які «у той час, коли Фотій у Константинополі бунтував проти Папи, їздили в Рим за благословенням; були вислані ще за царя Михайла, на початках патріаршого правління св. Ігнатія, у слов’янські краї».
Особливо Кревза підкреслював зв’язок Кирила і Мефодія із Римом, а не з Константинополем, тому що просвітителі «йшли в Рим із книгами слов’янськими»! Папа ж «узяв… книги слов’янські, освятив їх та поклав у церкві Святої Марії», «наказав двом єпископам посвятити слов’янських учнів», після чого було відслужено літургію та всеношну слов’янською мовою. Відповідно, «з Рима від Папи в нас Служба Божа, а не з Константинополя».Тобто, за Кревзою, перше хрещення Русь прийняла від Патріарха, підвладного Папі, друге — безпосередньо від самого Папи! Про третє хрещення Русі 1000‑го року, за князя Володимира, Кревза пише, що було воно «від патріарха Миколи Хрисоверга» (за іншими даними, помер 991‑го року).
Достатньо цікавий погляд на хрещення Русі висловив український просвітитель Мелетій Смотрицький. Він говорив про подвійне хрещення Русі та розділяв його не лише у часі, але й у просторі. Отож першим хрещенням Русі він вважав хрещення 872‑го року за патріарха Ігнатія, підлеглого Папі Миколаю І, в Галіції. Друге він відносив до року 980‑го, коли хрестилася вже ціла Київська Русь, і було це за Патріарха Миколи Хрисоверга, який перебував у єдності з Римом. Якщо виходити з того, що Патріарх помер 991‑го, а 988‑го на прохання князя Володимира відрядив до Києва митрополита Михайла, тоді версія з 980 роком виглядає доволі правдоподібною.
Ще одна версія подвійного хрещення Русі відносить перше хрещення до часів княгині Ольги, яка здійснила його на прохання Папи Миколая І, котрий 968 р. прислав княгині сувій. Друге хрещення Русі також відбулося за Папи Миколая, але вже 986‑го, коли правив Володимир.
І, за деякими даними, відбувалося воно у самому Римі. У своєму творі «Віра Православна» від 1704‑го року Кулеша цей факт обґрунтовує і вказує, що князь Володимир охрещений був у Римі, у базиліці Сан-Алессі, більш знаній сьогодні як базиліка святих мучеників Боніфатія й Олексія та відомій ще V ст.
Найбільш пізня концепція хрещення Русі народилася у середовищі православних богословів Києво‑Печерської лаври. Так, у виданому 1620 року «Великому катихизмі» українець Лаврентій Зизаній писав: «Охрещений руський народ не одного разу, але чотирикратно». Згідно з його даними, унаслідок перших трьох хрещень лише «мала частка людей охрестилася».
Майже ідентична версія занотована у творі «Палінодія» українця Захарія Копистенського. Щоправда, Захарій стверджував, що істинне хрещення було лише одне, але йому передувало три «сватання», вмовляння, «запевнення». Перше «завірення Русів» Копистенський, як і Зизаній, відносить до легендарної мандрівки апостола Андрія. Друге хрещення, а саме «чудовное з презреня Божого уверене народу Русского» він відносить до 886‑го року. І відбулося воно, за його запевненням, під час місіонерської поїздки митрополита Михайла, якого скерували на Русь цар Михайло та патріарх Фотій. Лаврентій Зизаній, як і Лев Кревза, цього факту не заперечують, але стверджують, що це хрещення відбулося за царя Василя Македонянина у Візантії та при Аскольді й Дірі.
Третім «сватанням» Копистенський називає хрещення за часів панування княгині Ольги. І останнім, остаточним хрещенням Русі, Копистенський називає «Володимира і всієї Русі хрещення соборне».
Існує ще одна версія, від Сильвестра Косіва, який 1630 року описав п’ять хрещень Русі: від апостола Андрія; від Кирила та Мефодія 863‑го р.; від єпископа, що сотворив чудо з Євангелієм 886‑го р.; за княгині Ольги 968‑го р.; за князя Володимира 1000‑го чи 1008‑го року.
Статистика: зіставлення
Отже, версій багато; сперечатися з ними складно, оскільки літературні джерела, до яких зверталися середньовічні автори, до нас не дійшли, а якщо й дійшли, то були не раз і ретельно переписані. Тому висновки, які ми можемо зробити, будуть суто статистичними. Перша згадка про хрещення Русі пов’язана з мандрівкою апостола Андрія у І ст. За цю версію виступають Зизаній, Копистенський та Косів. Друга згадка про хрещення Русі стосується року 860‑го — його пов’язують із місією Кирила і Мефодія, за цю версію також троє авторів: Скарґа, Кревза і Косів. Третя згадка відноситься до 866‑го року і пов’язана вона з іменами київських князів Аскольда та Діра; про їхнє хрещення згадують четверо авторів: Скарґа, Бароній, Кревза і Зизаній. Про 866 рік пише, до речі, й Татіщєв. Четверта згадка поодинока, автором її є Смотрицький, мова про хрещення Галичини 872‑го року. П’ята згадка доволі кумедна: вона стосується 886‑го року, тобто часу коли на Русі правив Олег, який нічого спільного з християнством не мав.
Чи могли автори помилятися? — чому ж ні. Якщо змінити дату на 866 рік, тобто на час, коли Києвом правили Аскольд і Дір, усе стає на свої місця. А проте, про 886 рік пишуть четверо авторів: Кулеша, Зизаній, Копистенський і Косів. Шоста згадка стосується 968‑го року й пов’язується з іменем княгині Ольги, про неї згадують троє: Скарґа, Кулеша і Косів. Сьома згадка пов’язана з іменем князя Володимира, але дати хрещення наводяться різні: Смотрицький лише раз згадує 980 рік, а Кулеша пише про рік 986. Одразу п’ятеро авторів говорять про 1000 рік: Скарґа, Кревза, Зизаній, Копистенський і Косів. Двічі Скарга і Косів згадують рік 1008. Ось така от зведена таблиця із даними з восьми джерел.
Підсумки
Які ж висновки можна зробити? Майже всі дати парні, за винятком однієї: 863 рік. Жодного разу не згадується «загальноприйнятий» 988 рік. Майже всі автори вказують на Аскольда й Діра як на перших християн, що звучить доволі правдоподібно. Цікаве формулювання «сватання» християнства цілком виправдовує такі численні звернення до теми хрещення Русі. Можна відкинути версію з апостолом Андрієм, оскільки вона міфологічна, і навряд чи варто на ній наполягати.
Історію хрещення правильно було би розділити на три спроби. Перша спроба — «сватання» — припала на 860‑866 роки, зірвана через втручання князя Олега, вбивці Аскольда й Діра. Друга спроба хрещення Русі сталася 968‑го року, тоді відбулося хрещення княгині Ольги. Третя спроба хрещення Русі імовірно відбувалася у чотири етапи: хрещення князя Володимира 986‑го року; приїзд митрополита Михаїла до Києва 988‑го року; початок масового хрещення Русі 1000‑го року; завершення цього процесу можна датувати 1008‑м роком.
За матеріалами: Fakeoff
Переклад: Віта Якубовська, СREDO
Джерело: CREDO
