…нещодавно новообраний мер Лондона виголосив свою першу промову до виборців вперше не англійською мовою… за статистикою 70% мерів британських міст тепер становлять мусульмани. І це в країні з котрої почався ІІІ Хрестоносний похід до святої Землі на чолі з королем Річардом І Левовим Серцем?! Хоча, зараз зовсім не про те…
Штучний Індіялект
Індуси захопили Кремнієву долину і виставили по периметру вартових. І це не жарт. А результат кількох десятиліть системної підготовки, скрупульозно продуманого стратегічного міграційного плану та вдало застосованих культурних особливостей.
І ось, що ми сьогодні маємо:
CEO Alphabet (Google) – Сундар Пічаї,
CEO Microsoft – Сатья Наделла,
CEO Adobe – Шантану Нараєн,
CEO IBM – Арвінд Крішна,
CEO YouTube – Ніл Мохан,
CEO Novartis – Васант Нарасімхан,
CEO Infosys – Саліл Парекх,
CEO NetApp – Джордж Куріан,
CEO Palo Alto Networks – Нікеш Арора,
CEO Arista Networks – Джейшрі Уллал,
CEO Micron Technology – Санджай Мехротра,
CEO Honeywell – Вімал Капур,
CEO Flex – Реваті Адвайті,
CEO Wayfair – Ніраж Шах,
CEO Chanel – Ліна Наїр,
CEO Cognizant – Раві Кумар,
Президент Світового банку – Аджай Банга,
Колишній CEO Albertsons – Вівек Санкаран,
Колишня CEO OnlyFans – Амрапалі Ган,
Колишній CEO Motorola Mobility – Санджай Джа
Всі ці люди – або громадяни Індії, або емігранти з Індії, або народжені в інших країнах, але з індійським корінням. Про кількість індусів на середньому та нижньому рівнях у всіх корпораціях – вже мовчу. Тож як так сталося, що бліднолиці віддали управління вихідцям з Азії і практично втратили контроль над розвитком штучного інтелекту, який, як всі стверджують, буде формувати наше майбутнє?
Насправді все просто – Індія завжди робила ставку на освіту. У країні діє мережа елітних вищих навчальних закладів – Indian Institutes of Technology (IIT), що спеціалізуються на інженерії, ІТ та точних науках та Indian Institutes of Management (IIM), орієнтованих на бізнес-освіту, економіку та стратегічне управління.
Ці інститути вважаються одними з найбільш конкурентних у світі – потрапити туди складніше, ніж у Гарвард. Випускники IIT і IIM вже на старті мають високий рівень аналітичної, технічної та управлінської підготовки, а далі – масово їдуть у США, або Британію, де вступають у Stanford, MIT чи Wharton.
Більшість нинішніх CEO пройшли через індійську гіперконкуренцію – систему, де з дитинства гартують витривалість, дисципліну й стратегічне мислення. Мільйони абітурієнтів борються за місце під сонцем, проходять багаторівневі іспити й шалений відбір. Тому, коли індійські випускники виходять на західний ринок, вони вже мають два дипломи, досвід у мультикультурному середовищі й чітко сформовані амбіції. І саме таких бійців цінують інвестори.
Ще одна перевага – англійська мова. В Індії вона не просто іноземна – це мова освіти, науки, державного управління. Так, їх акцент дуже кумедний. Але саме англійською пишуться дипломи, ведуться лекції, проходять інтерв’ю. Тому вихідці з Індії не мають проблем з мовним бар’єром, коли опиняються у Кремнієвій долині, або в біржовій ямі на Уолл-стріт.
Індійська діаспора щільно присутня у США, Канаді та Британії – особливо в IT та фінансах. Ще з 1980-х Штати почали цілеспрямовано імпортувати інтелект із Азії, зокрема через візу H-1B. Це створило ефект масштабу – десятки тисяч інженерів з Індії осіли в Кремнієвій долині й почали повзти вгору – в Google, Microsoft, Oracle, Amazon. Колись вже писав про це – посилання в коментарі.
На відміну від інших емігрантів, індуси не просто адаптовувались – вони змінювали середовище під себе. Впровадили раціональний, системний, технологічно-орієнтований стиль мислення. Замість того, щоб підлаштовуватись під наявні корпоративні культури – вони формували нові, з фокусом на аналітику, інженерну логіку та ефективність.
Більшість індійських CEO – це не гуманітарії, а інженери. Вони мислять структурно, ухвалюють рішення на основі даних і глибоко розуміють внутрішню архітектуру бізнесу. І саме такі лідери виявились найбільш затребуваними в епоху цифрової трансформації.
Індія – мультикультурна країна з сотнями мов, релігій і каст. Це виховує у менеджерах гнучкість, дипломатію та вміння адаптуватися. Людина, яка зростала в такій системі, у багатонаціональних командах почувається, як риба у воді і може швидко навести мости між офісами в Каліфорнії, Берліні та Сінгапурі.
Коли перші успішні приклади (на зразок Сундара Пічаї чи Сатьї Наделли) довели ефективність такого профілю лідера, це породило ефект довіри. Рекрутери, інвестори та ради директорів почали активно шукати саме таких кандидатів – із технічною освітою, глобальним досвідом і культурною гнучкістю. І пішла лавина…
Після 2000-х фокус глобальних корпорацій змістився на хмарні технології, автоматизацію та AI – сфери, в яких індійські інженери вже домінували. Тож це не збіг, а стратегічний прорив країни, що перетворила перенаселення і бідність на експорт людського капіталу. І поки ми спостерігаємо епопею з 30-річною реформою освіти і сперечаємось про фемінітиви, індуси захоплюють світ та задають тон у світовій економіці.
В той час, коли світ веде дискусію – як адаптувати вищу освіту до віддаленого доступу і наскрізного проникнення штучного інтелекту – у нас більшість викладачів ще досі боїться до комп’ютера підійти. Ректори замість того, щоб вести молодь у світле майбутнє, чешуть потилицю – як переназвати ВУЗ, щоб обійти законодавчі обмеження та зберегтися на посаді. З англійською мовою – взагалі біда…
P.S. Скоро нового СЕО для технологічної компанії інвестори будуть обирати за принципом із старого анекдоту:
Приходить клієнт в адвокатську контору «Рабінович, Абрамович, Коган, Кац та Іванов» і просить, щоб його справу вів саме Іванов.
– Але чому саме він? – запитує секретарка.
– Ви знаєте, ділова хватка людини, яка зуміла пролізти в таку тісну компанію, заслуговує на повагу ))))
автор Andriy Maslo
Кількість переглядів: 29717 , Переглянуто сьогодні 1
