Нещодавно українське читацьке коло було шоковане у зізнанні, яке зробила у своєму інтерв’ю газеті «2000» (№ 47 (723) 21–27.112014 р.) одіозна львів’янка, архітектор, політик, член НРУ і народний депутат України І-го скликання Лариса Скорик стосовно лідера ще недавно чи не найпопулярнішої радикальної націоналістичної партії ВО «Свобода» Олега Тягнибока, якого його прихильники і опоненти деколи називають «найщирішим арійцем»…
Так на слова журналіста стосовно радикалізму, який процвітає в країні і всіляко вітається, і який так чи інакше пов’язують зі «Свободою» і Тягнибоком, таким же львів’янином, як і пані Скорик, пані Лариса відповіла:
«Я ж як голова товариства «Україна – Ізраїль» знаю, що він свого часу хотів виїхати в Ізраїль. Мені подзвонили з «Сохнута» і запитали: «Ти такого Тягнибока знаєш?» – «Знаю», – кажу. – «Так він до нас збирається на ПМЖ». Але йому відмовили…
… Як казав Грушевський, «Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності». Це я пам’ятаю як Отче наш.
І для мене завжди не було ніякої різниці, хто якою мовою розмовляє, як хреститься – зліва направо або справа наліво, або він мусульманин, або взагалі атеїст. Він вибрав цю землю своєю батьківщиною. Тому ми повинні охопити його особливою любов’ю…»