Мало хто знає, що карета “швидкої медичної допомоги” раніше таки була каретою, а не авто, і своїм виникненням завдячує Наполеонівським війнам, а саме польовому хірургу Великого Імператора, який на полях битв врятував не тільки десятки тисяч французьких вояків, але й усіх противників, які кинули виклик тому, хто другим після Юлія Цезаря намагався об’єднати Європу в одну демократичну інституцію, хоча насправді жадав тільки своєї улюбленої Франції.
Ця історія почалася з нещасливого кохання. Студент-медик з бідної сім’ї закохався в дочку олігарха. Обраниця і рада б відповісти взаємністю, але тато не погоджувався віддати дочку заміж «за бідняка». Чи міг він знати, що через кілька років цей юнак стане самим прославленим лікарем Європи?
Студента звали Домінік Ларрей.
Умова, виставлене батьком нареченої було знущально точним: до моменту можливої заручин на рахунку нареченого має бути не менше 100 тис франків! Це більш 1,5 млн сучасних американських доларів.
Який-небудь голлівудський кіногерой при такому розкладі став би планувати злочин, але ідеали 18-го століття були іншими. Домінік, в надії знайти славу і стан, відправився на війну на посаді помічника полкового хірурга.
У першому ж бою він поліз на передній край, і на своїх руках витяг з під обстрілу 40 осіб.
Перев’язував, деяких навіть оперував на місці, прямо під вогнем, потім відтягав в тил метрів на 300.
Військові статути того часу забороняли надавати допомогу пораненим поки бій не закінчено – щоб солдати не відволікалися під час атаки. Тому лікарі приходили до поранених лише на ранок після початку бою, а до того вони цілодобово лежали на землі без будь-якої допомоги, часто в холоді і під дощем.
Ларрей знав: для пораненого кожна секунда на вагу золота! Адже якщо допомогу надати вчасно, рана заживає як операційна – за 7-10 днів.
Так і вийшло: з тих врятованих 40 поранених вижили 36 – світовий рекорд військово-польової медицини того часу! Проте, за самоуправство доктора посадили на гауптвахту.
Для молодого хірурга стало вже очевидно, що швидко зупинити кровотечу – це запорука виживання. Залишалася придумати: як скоріше доставити пораненого на спеціально обладнаний операційний стіл? Дивлячись на блискавичні маневри кінної артилерії, Ларрей запропонував поставити на лафет замість гармат… носилки. Так народилася перша конструкція карети швидкої допомоги. Це називалося «летючий амбуланс».
Ідею взяли, виготовили кілька дослідних зразків, і випробували в умовах реального бою. Ефективність навіть перевершила очікування! Вдалий досвід поширили на всю армію.
Генерал Бонапарт з повною підставою вважав Амбуланс своєю новою зброєю, яка є лише у французів. Вперше поранені масово повертаються в стрій. Стріляний викликає повагу. Його слухають, коли він вчить маскуватися, поводитися зі зброєю, а головне – швидко і безпомилково орієнтуватися в бою. Багато воююча армія виграє війни пораненими, які безперервно підвищують її кваліфікацію.
Всього за кілька років Домінік Ларрей став всесвітньо відомий.
У тому числі і тому, що допомагав не тільки своїм, а й пораненим солдатам противника. Знаючи про це, ворожі генерали забороняли стріляти в його сторону, бачачи його на поле бою на чолі групи «летючих Амбуланс».
Розбагатіти не вийшло, але він все ж отримав свою наречену, оскільки її батько вважав важливим близьке знайомство Ларрея з Наполеоном.
Заповітні сто тисяч прийшли до Домініку тільки в самому кінці шляху – їх заповідав йому позбавлений влади Імператор, вмираючи на острові святої Олени. Лише ім’я Ларрея в списку спадкоємців супроводжувалося компліментом – «Заповідаю сто тисяч франків Ларрі – самій доблесній людині з тих, кого я знав».
На світлинах:
– Імператор Наполеон і Ларрей біля одра маршала Ланна в оточені поранених французьких і австрійських вояків; гравюра амбуланса, перша половина XІX століття;
– “Portrait of Baron Larrey”, робота Марі-Гійемін Бенуа (це, до речі, сестра нареченої Домініка);
– Летючий амбуланс Ларрея. Акварель Едмона лажу, початок XX століття.
