В Україні триває публічне обговорення що робити з символікою СРСР на найвищій монументальній споруді Європи – монументі «Батьківщина-мати» на схилах Дніпра в Києві, яка зі щитом та мечем у руках повернута обличчям в бік росії, що доволі є символічним сьогодні. Зараз триває голосування в застосунку «Дія», яке має визначити, що має бути на щиті скульптури, де зараз зображено герб неіснуючого Радянського Союзу. Не дивлячись на багаторазові спроби «українізувати» монумент підсвіткою та вінком з маків, скульптура так до кінця не стала «рідною», своєю, багатьом українцям.
21 липня має завершитись громадське двотижневе голосування щодо того, як бути з гербом СРСР на щиті монументальної споруди. Опитування запущене в застосунку «Дія» і запропоновано обрати один із трьох варіантів:
- залишити все, як є
- зняти герб СРСР
- замінити на тризуб
«На його щиті досі герб СРСР. Після початку повномасштабної війни процес декомунізації активізувався. Тому Міністерство культури та інформаційної політики ініціювало опитування в застосунку Дія щодо подальшої долі щита з радянським символом», – написав в соцмережах міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.
Велетенська скульптура «Батьківщина-мати» була відкрита на високому правому березі Дніпра в 1981 році. На її відкриття приїздив тодішній радянський лідер Леонід Брежнєв, якого приймав тодішній комуністичний керівник радянської України Володимир Щербицький.
Перший проєкт «Батьківщини-матері» розробив ще в 1970-х роках скульптор Євген Вучетич, але спорудження почалося набагато пізніше. Коли в 1974 році Вучетич помер, проєкт взяв на себе український скульптор Василь Бородай, змінивши початковий задум.
Спочатку передбачалося, що на постаменті підноситиметься 90-метрова бронзова з позолотою фігура жінки. Біля підніжжя статуї з 30-метрової висоти повинен був текти до Дніпра водоспад, з обох боків якого солдати форсували б річку.
Металевий каркас виготовлений із сталі, виплавленої в Запоріжжі, а велетенські блоки вже зварювали в Києві. Скульптуру збирали 100-метровим краном, який був виготовлений спеціально для цього. Пізніше цей кран демонтували.
Cтатую зліплено з образу уродженки Борзни Чернігівської області, скульпторки Галини Кальченко.
Вже тоді неофіційно – в колах інтелігенції – лунало невдоволення, що скульптура таких велетенських розмірів є прикладом класичної радянської гигантоманії та монументалізму.
«Монумент настільки огидний, настільки неприродній. Я от пам’ятаю власні враження 1982-го року, коли він з’явився, – то це було таке спотворення краєвиду Києва, що мені здається, що ні порожнє місце на щиті, ні тризуб цьому монументові не допоможуть», – каже культуролог Максим Стріха.
«Не можу розписати за всіх, але як людина, яка пам’ятає Київ до того часу, коли постав цей монумент на наших схилах, для мене його поява є травматичною», – додає Стріха.
Письменник Дмитро Капранов зазначає в інтерв’ю: «Це пряме наслідування імперської традиції. Мовляв, тут наша території, тут стоїть наш символ. Це помічення своєї території – це «наше». Тому ось ці безкінечні герби СРСР, зірки, серпи і молоти. Просто заморюємось виколупувати все це з себе. Цей монумент – це був велетенський знак, що Україна належить їм, Москві».
А журналіст Єгор Чичеринда пише у Фейсбуці: «Вона (скульптура) назавжди залишиться символом совку, російського тоталітаризму та рабства, насадженого росіянами на 1/6 частині земної кулі…».
Треба сказати, що спроби «українізації» монументу «Батьківщини-Матері» вже були. Його вдягали в український маковий вінок, підсвічували вночі синьо-жовтими кольорами…
Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко зауважує, що поки на монументі герб СРСР, він все одно «не стане українським».
«Ми вдягали її в маковий вінок, декілька разів підсвічували кольорами українського прапору, ми знаємо, що вона наша Батьківщина-мати, але є одне «але». З 24 лютого процес позбавлення нашої країни від символів радянського минулого інтенсифікувався, і ми це усіляко підтримуємо через врахування суспільної думки та дотримання норм закону», – зазначив Ткаченко.
«Зрозуміло, що лишати на віки вічні герб СРСР – не можна! Але вкладати зараз великі гроші в заміну герба СРСР на герб України на монументі, який принципово не є українським, – теж навряд чи розумний крок», – зауважує в інтерв’ю Максим Стріха.
Дехто, як от Дмитро Капранов, вважають, що можлива зміна зображення на щиті монументу не на часі на тлі війни. Але, з іншого боку, ця війна є також і війною символів. Наприклад, на окупованих російськими військами територіях України знову ставлять пам’ятники Леніну і поновлюють радянську символіку. Україна ж активно проводить декомунізацію і деколонізацію топонімів.
До того ж, навіть коли буде ухвалено рішення про усунення герба СРСР, невідомо коли це відбудеться – можливо вже після війни і після фінансування першочергових завдань з відбудови України. До того ж технічно замінити символіку на щиті монументу буде надзвичайно складним інженерним завданням.
«Важливо це (зміну символа) зробити так, щоб через зміну навантаження монумент не пошкодився. Для цього мають бути залучені спеціалісти», – наголосив міністр Ткаченко.
«Той, хто на неї дивився, – той навряд чи відчуває до монумента якусь симпатію. Таке «уродство» тримати посеред чудового красивого Києва і щоб вона над лаврською дзвіницею домінувала… Вона зараз є фактично акцентом усього правого берега коли їдеш з лівого берега Дніпра. Це, м’яко кажучи, не коректно. Тому її треба було б розібрати під три чорти, але оскільки це дуже дорогий проєкт – розбирання – тому треба хоча б зняти з нього радянську символіку, як мінімум», – пояснює свою позицію письменник Дмитро Капранов.
Залишити герб СРСР – було б порушенням Закону про декомунізацію.
«Це просто суперечить Закону про декомунізацію, який проголосований. Тому «як є» – бути не може! Тому насправді варіанта два – або залишити щит порожнім, або набити на ньому тризуб чи якесь більш сучасне зображення причепити. Тому насправді – варіантів аж один. Тризуб! Або якесь інше українське зображення, яке відповідає сучасному статусу України», – пояснює в інтерв’ю Капранов.
«Звичайно ж тризуб», – пише у Фейсбуці колишній депутат парламенту Євген Рибчинський, даючи зрозуміти, що інших варіантів зображення на щиті бути не може.
Загальна висота монументу з постаментом – 102 метри, з них висота скульптури (від п’єдесталу до кінчика меча) – 62 метри. Монумент вважається найвищим у Європі.
Статуя тримає 16-метровий меч вагою 9 тон в одній руці та 13-тонний щит з гербом СРСР розміром 13 на 8 метрів в іншій. Вся споруда важить 450 тон.