Полеміка

Хто і чому осушує івано-франківські озера, і як це в подальшому вплине на долю міського озера?

Я завжди заздрив тернопільчанам, бо вони мають таке шикарне міське озеро. Наше івано-франківське поряд з їхнім завжди виглядало невеличким ставком. Втім, зараз навіть цей ставок має всі шанси перетворитися в звичайнісіньке болото.

Версії вже піднімали проблему знищення й засмічення малих озер (так званих відстійників), які колись утворювали з міським озером єдину гідросистему.
Продовжуючи тему,  Версії провели невелике розслідування.
Історія івано-франківського озера почалася в 1955 році. Ще в сталінські часи вирили ставки, котрі з’єднувалися шлюзами з Бистрицею Солотвинською. Саме ці ставки й стали в майбутньому постачальниками води для міського озера.

Через систему шлюзів (заіржавілі залишки яких можна побачити й сьогодні) вода через спеціальну гідросистему подавалася в міське озеро в районі так званого дитячого пляжу. На протилежному боці озера теж була споруда, котра регулювала рівень вони. На випадок певних ситуацій (рясні зливи, танення снігів) існували шлюзи, за допомогою яких з озера можна було злити зайву воду.

До 1986-го року ставки (чи як їх ще називають – «відстійники») були у користуванні Українського Товариства Мисливців та Рибалок (УТМР), але того ж таки року міськвиконком вилучив одне з озер (те, що ближче до міста)  і передав будівельній компанії під забудову. Якій саме, вияснити не вдалося. Цього озера вже немає (фото google maps). Його осушили й зараз завозять туди будівельне сміття, землю, каміння. Швидше за все, вирівнюють площу під забудову.
Друге озеро зараз знаходиться у власності Крихівецької сільської ради, котра здає його в оренду.

Голова Крихівецької сільради Василь Влашин зовсім не переймається засміченням озер.
«Це були не озера, а болота, які до міського озера не мають ніякого відношення. Міське озеро має свій відстійник, який знаходиться біля «Парк Готелю». А озеро, яке знаходиться у власності Крихівецької сільради здається в оренду» – переконаний він. Ну, на рахунок того, що це були болота, можна було б і посперечатися, але не будемо.

В Державній екологічній інспекції Івано-Франківська з’ясувати питання знищення двох озер не змогли. Заступник начальника екологічної інспекції Ігор Яківчук прокоментував питання наступним чином: «Озера знаходяться у власності громади.Щоб ми могли зробити якісь висновки, щодо їхнього екологічного стану, потрібно направити до нас запити, для перевірки водних об’єктів від цеї ж таки територіальної громади. І тільки тоді ми зможемо перевірити чи загрожує їх знищення екологічному стану міського озера, а так ми сказати нічого не можемо.

Тобто, голова Крихівецької сільради проблеми не бачить, а екологічна інспекція про проблему не відає, бо немає запитів.
Зате голова президії Івано-Франківської обласної організації УТМР, заслужений мисливець Лущак Михайло Миколайович має свою точку зору на проблему. Саме на проблему, бо він переконаний, що вона існує.

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

Він підтвердив, що озера були в користуванні УТМР. В ці озера спеціалісти запускали рибу й слідкували за екологічним станом водойм в силу своїх можливостей. Потім, як вже було сказано, міськвиконком одне озеро вилучив у товариства і передав будівельній організації.

З другим озером історія вийшла цікавіша. Пряма мова пана Лущака: «Нам порахували, що треба було платити 40 тис грн. в місяць орендної плати в крихівецьку сільську раду. То ми просто чисто від них відмовилися, тому що не було перспективи їх утримувати для рибоводних потреб. І сільська рада передала ці озера «Колегії» (є така приватна структура), з ними уклали договір і вже 4-5років вони платять крихівецькій сільраді 70тисяч грн. податку, а що вони з нею хочуть робити я не знаю».
На питання чи загрожує засипання й нищення згаданих ставків міському озеру Михайло Миколайович висловив переконання, що внаслідок таких дій міське озеро може  засмердітися.

З 50-х років минулого століття, коли створили ці штучні водойми,  їх живила річка Млинівка, джерела, які були в Крихівцях. А потім обміліла  Бистриця (внаслідок того, що побудували насосну станцію) і в Млинівці вода пропала.
І з того часу, за словами голови УТМР, лише дощі поповнюють міське озеро.

Пан Лущак переконаний, що чим більше озеро забудовувати з кожного боку, тим плачевнішим буде його стан. «Є тиск на це озеро і стоками, і водостоками, і каналізаціями, і Богзна чим, і Бог зна як,» – коментує він ситуацію.
На його думку, ті організації, котрі отримали території навколо міського озера, мали б  створити якісь озера-водонаповнювачі, для того, щоб відновити хоча б якийсь гідрологічний стан. Для цього б можна було залучити науковців, водне господарство.
Поки що у відстійнику біля «Парк Готелю» ще відносно чиста вода і риба водиться. Але і  тут, за словами Михайла Миколайовича є проблема, бо із-за відсутності нормального водообігу «рано чи пізно, ця вода свою заразу знайде».
На питання, чи існує загроза для міського озера перетворитись на болото відповідь була ствердна. Озеро потребує очистки. Та й ми самі можемо бачити, як зацвітає на міському озері вода, як береги заростають очеретом, дно замулюється. Внаслідок відсутності притоку води, зимою і відстійник, і озеро промерзають майже до дна і все живе гине. Єдине джерело, з якого в міське озеро поступає вода, нічого кардинально змінити не може.
Отже проблема існує, але до її вирішення у міської влади не доходять руки, а над її вирішенням не працюють мізки. Але ж з кожним роком проблемних питань стає все більше й більше, і вирішувати їх все складніше й складніше.
Втім, складніше – це коли таки вирішувати. А якщо повернутися до проблеми спиною (як, наразі, робить міська влада) то наче й немає ніякої проблеми.
Та без вирішення цих питань не за горами той час, коли в Івано-Франківську буде своє персональне велике й смердюче болото. На заздрість усім.

Володимир Мулик
Джерело: Версії

Реклама. Прокрутіть вниз, щоб читати далі.

©2013-2020 "За Лаштунками". Всі права застережено. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання на видання "За Лаштунками" не нижче другого абзацу. Для інтернет-видань обов’язкове пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.

Політика Конфіденційності

Exit mobile version