На не надто святковому мітингу луганських комуністів, присвяченому жовтневому перевороту 1917 року, в гурті відданих ленінців стояла гарна дівчина років 25 і заворожено слухала ахінею, що лилася з вуст місцевого більшовицького лідера, екс-нардепа Спиридона Павловича Кілінкарова.
Він палко ганив «нацистских пособников из ОУН-УПА», «бесчинства представителей ВО «Свобода», а також вимагав від президента України Віктора Януковича, ВРУ та Кабміну «немедленно отменить пенсионную и медицинскую реформы, не допустить принятия нового Трудового кодекса».
Втім, це не новина.
Насправді цікаве інше. Дівчина, яка віддано насолоджувалась виступом Кілінкарова, вияилася дівчиною-сюрпризом.
Вона могла би приголомшити своєю ідейністю та невинністю не одного відданого більшовика, могла б стати магнітом, який притягує в партію-маргіналів свіжі сили, ідеї, свіжий гемоглобін та тестостерон.
Хоча, мабуть воно так і є.
Тільки судячи з того, що цей скарб ще не в повну силу проявляє свої можливості та здібності в ім’я перемоги пролетаріату, керівництво комуністів його дещо побоюється.
Чи то боїться, що зганьбитися, чи що серце не витримає, а можливо і з ідейних міркувань.
Хоча, може тримає на чорний день, коли всі маразматичні ресурси вичерпаються і єдиним способом агітації за діло Леніна-Маркса та Енгельса виявиться самі знаєте що…
