29 серпня оперативне угруповання “Каховка” повідомило, що ЗСУ взяли під вогневий контроль всі мости поблизу Херсона й прорвали першу лінію “оборони” російських військ у Херсонській області.
Варто зауважити, що Білий дім не став одразу коментувати військові операції ЗСУ у Херсонській області. Лише згодом з”явилося повідомлення чиновника Білого дому про те, що адміністрація президента США Джозефа Байдена протягом останніх кількох місяців допомагала українським військовим готуватися до контрнаступу, який зараз триває, виконуючи конкретні запити щодо зброї.
У свою чергу Генеральний штаб звернувся до ЗМІ й “лідерів громадських думок” із проханням утриматися від домислів і не давати оцінок діям Збройних сил України.
Утім, аналізуючи останні події, я не виключаю, що Збройні сили можуть звільнити окремі окуповані території Херсонської області. Для цього уже створені відповідні передумови: взяті під контроль логістична складова – мости через річку Дніпро, – і придушена система протиракетної і протиповітряної оборони супротивника. Плюс, нанесені точкові удари по місяцях базування російської авіації на території АР Крим, які використовувалися для прикриття як просування російських військ, так і нанесення ракетно-бомбових ударів по Півдню.
При цьому зазначу, що наразі ЗСУ використовують тактику країн НАТО поступового звільнення окупованих територій, яка мінімізує втрати особового складу. Вона передбачає створення передумов для звільнення окремого населеного пункту, а опісля – проведення локальної наступальної операції. Таким чином, на території Херсонської області з мінімальними втратами уже звільнені більше 50 населених пунктів.
Крім того, ЗСУ використовують для звільнення і російську тактику – взяття під контроль локацій постачання.
Це ситуація, коли блокуються шляхи постачання боєкомплекту, паливно-мастильних матеріалів, усувається можливість вивозу поранених і проведення ротації. Росіяни застосували цю тактику під час боїв за Лисичанськ і Сєвєродонецьк. Аналогічну ситуацію ЗСУ створили сьогодні на правому березі Дніпра – російське угруповання опинилося перед загрозою тактичного оточення і відрізане від тилових баз постачання. Вибір простий – здаватися у полон, вплав форсувати Дніпро або намагатися відсунути ЗСУ на відстань, яка не дозволяє тримати під вогневим контролем логістичну складову.
Говорячи про масштаби звільнення окупованих територій, нагадаю, що Київ і стратегічні партнери офіційно підтримують вихід ЗСУ на кордони 1991 року, а не лише 24 лютого 2022. Практична реалізація деокупації, напряму буде залежати від переоснащення української армії новітніми зразками зброї.
Нинішня війна – це війна технологій. Перемогти ворога у його переважаючих засобах ураження й особовому складі, можна лише за рахунок переваги у тактико-технічних характеристиках озброєнь. Тож активний контрнаступ ЗСУ на всіх напрямках почнеться тоді, коли Україні нададуть максимальну кількість засобів ураження – ствольну артилерію, реактивні системи залпового вогню, новітні винищувачі т.і.
Очевидно, що російські окупанти намагаються максимально затягнути цю війну. Вони грають на виснаження, бо знають, що українська економіка поступається російській за обсягами ВВП і золотовалютних резервів. Тож зараз неможливо дати чіткий прогноз часових рамок звільнення усіх окупованих територій. А українцям слід готуватися до затяжного характеру військового протистояння.
