«Крим – ваш, Сибір – наша»: Піднебесна підтримає повернення російських «втрачених» земель лише в обмін на повернення китайських
«Втрачені території» – можливо, найбільш чутлива міфологема в масовій свідомості півторамільярдної китайської нації, в тому числі – і у користувачів китайських соцмереж. Поки, переконані вони, Путін повернув Китаю тільки дещицю з того, що царська Росія «відібрала за нерівноправними договорами» XIX століття. Залишилося ж повернути не менше півтора млн. кв. км.
Ось як коментує це радянсько-російський дипломат Євген Верлін:
“В середині 90-х, будучи першим секретарем Посольства Росії в Пекіні, я не раз брав участь у групових дискусіях між російськими дипломатами на чолі з послом Ігорем Рогачовим та китайськими політологами. Обговорення зазвичай проходили напередодні російсько-китайських самітів, а влаштовував їх Інститут Східної Європи і Центральної Азії АОН Китаю. Серед інших питань нам тоді китайські візаві незмінно ставили приблизно таке: «А чому ваші ЗМІ часто пишуть погано про Китай, не створюють атмосферу дружби і добросусідства?» На що з нашого боку говорилося приблизно наступне: «А чому в ваших підручниках, історичній літературі і ЗМІ продовжує мусуватися теза про” відторгнутих “Росією територіях?» «Так, це наша і нашого народу єдина позиція, але ми ж її НЕ декларуємо офіційно», – парирували співрозмовники.
Що ж, і на тому спасибі, думав я тоді, тим більше, що давня прикордонна суперечка, яка не раз вже приводила до військових конфліктів, якось все більш залагоджувалася, прикордонні договори (1992 р і 2001 г.) і додаткові угоду до них (у 2004 р) успішно укладалися всупереч внутрішній опозиції з боку «патріотів» в обох країнах”.
Чи не цензурується і не коригується
“Подача в невигідному для Москви світлі «історичних питань» двосторонніх відносин в китайських шкільних підручниках – давній подразник для російських політиків, особливо – для друзів Китаю. Адже виходить, міркують вони, китайці як би тримають камінь за пазухою, а значить, потрібно якось це враховувати, реагувати, нехай і не так голосно, як, наприклад, це робить Пекін, протестуючи щоразу проти замовчування в кожному новому японському підручнику японських звірств під час війни в Китаї. Як нагадав мені давній приятель – відставний дипломат-китаєзнавець, в 2000-х роках російські посли в Китаї Ігор Рогачов і Сергій Раз робили – хоч і не афішуючи – вистави китайському МЗС у зв’язку з черговим виданням в КНР шкільних підручників (в яких поряд з « втраченими територіями », обговорювалася, наприклад, тема« злочинів російських військ» при придушенні боксерського повстання в Китаї). Чи робляться такі вистави в останні роки? Принаймні про це не чув ні я, ні мої колеги-китаєзнавці. Хоча майже всі впевнені, що в китайських шкільних підручниках (а останні вважаються літературою «для службового користування» і іноземцям не продаються), особливо видаються в китайських провінціях, тема «відторгнутих територій» як і раніше присутня”, – продовжує дипломат.
ЧИТАЙТЕ ДО ТЕМИ: На ДЕРЖЗРАДУ тягне новий підручник з “поглибленого рівня Історії України”
“Винесене з підручників сприйняття територіально-історичної проблематики репродукують і в китайських соціальних мережах, загальне число користувачів яких в КНР перевищило в минулому році – зітхнемо на хвилинку – 1 млрд. чоловік. (!) І таке відчуття, що це сприйняття там – на відміну від іншого чутливого для китайського керівництва контенту – не цензурується і не коригується.
Резюме цього безперервного онлайнового історичного «лікнепу» виглядає приблизно так. До середини XIX століття закритість Цінської імперії від зовнішнього світу породила відставання Китаю, чим скористалися колоніальні держави, нав’язавши йому нерівноправні договори. З восьми держав найбільше китайських територій захопила царська Росія, при цьому її територіальна експансія – в результаті якої Китай втратив щонайменше півтора мільйона кв. км – продовжилася і після Жовтневої революції“.
