Останні кадрові зміни у керівництві західноукраїнських-областей виявились просто таки бальзамом на душу численним «опозиціонерам» з депутатськими мандатами у кишенях. На фоні принципових кроків керівництва держави в напрямку активізації євроінтеграційних процесів про них як «рупорів демократії і європейськості» люди вже почали було забувати, а якщо і згадували того чи іншого народного обранця від «опозиції», то часто-густо в рамках чергового корупційного скандалу чи в якій іншій ситуації, що якось не в’яжеться зі статусом слуги народу…
А тут раптом така нагода нагадати про себе – і не якимись там справами, що їх іще зробити треба (а не кожен же й може!) і кошти немалі для цього винайти (а що ж тоді власній кишені залишиться?), а цілком у звичній для багатьох із них формі, яка до того ж нічого не вартуватиме матеріально – ухваливши заяву про недовіру новопризначеному керівнику. І байдуже при цьому, що така недовіра передбачає щонайменш звіт посадовця про зроблену роботу, а звіт – у свою чергу – певний період часу, за який оту роботу можна зробити. Ні. Навіщо чекати? А раптом новий керівник, не дай Боже, ще щось корисне зробить? І як тоді бути? Це вже не піар вийде, а цілком навпаки…
Першими у цій справи «засвітилися» депутати Львівської обласної ради, яким лише шість голосів не вистачило для того, щоб висловити недовіру новопризначеному голові Львівської ОДА – екс-керівнику прикарпатської міліції Олегові Салу. І хоча врешті-решт у львів’ян нічого не вийшло, піар – він і без шести голосів піар.
Та схоже на те, що «лаври» львівських колег не дають спокійно спати депутатам Івано-Франківської обласної ради. На те, щоб виступити проти нового губернатора Василя Чуднова широким фронтом вони, втім, не наважились – обмежились лише заявою і лише від однієї фракції – Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Її зачитав на пленарному засіданні чергової сесії обласної ради у п’ятницю, 15 листопада, голова фракції Василь Попович.
Говорячи про заяву, не можна не відзначити: автор чи то пак автори, зважаючи на значну кількість епітетів, алегорій, інших художніх засобів, філософський термінів та інших розумних слів, вочевидь добряче попотіли над енциклопедичною літературою і лексичними словниками. Тут вам і про «дріб’язкову зміну облич за відсутності системної зміни принципів управління», і про «партійний функціоналізм й збереженні совкових рудиментів», і про «азійський клановий підхід, що широко пропагується на противагу декларативній проєвропейській ціннісно-світоглядній риториці».
Втім, опрацювавши розумні книжки, автори звернення, схоже, так і не подружилися з елементарною логікою.
Бо ж як інакше розцінювати тезу про те, що «фракція ВО «Свобода» в Івано-Франківській обласній раді розцінює призначення головою облдержадміністрації регіонала Василя Чуднова продовженням політики внутрішньої кадрової окупації Галичини»? Адже сам лідер обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич, який, власне, і ввів у лексикон галичан термін «кадрова окупація Галичини», застосувавши його у своєму виступі на вічі 1 листопада цього року, присвяченому 95-тій річниці з дня утворення ЗУНР, вкладав у це поняття насамперед той сенс, що на ключові посади у Західній Україні призначаються «варяги» з інших регіонів. «Складається враження, – цитуємо його промову з офіційного інтернет-представництва ВО «Свобода», – що ми, немов ті печерні люди, наскільки нездатні до управління органами влади, що навіть не можемо мати свого автохтонного галицького прокурора, начальника міліції, начальника СБУ… Натомість обов’язково має бути донеччанин, дніпропетровець, одесит і тому подібне». Але ж новопризначений голова ОДА Василь Чуднов – не донеччанин, не дніпропетровець, не одесит і т.п., а отой-таки автохтонний галичанин, про якого говори О.Сич. Він народився на Прикарпатті, виріс тут, працював, чим міг допомагав своїм землякам. То про яку ж «кадрову окупацію» може йти мова? Невже слова лідера обласної «Свободи» так і зашились незрозумілими для його партійних підлеглих?
Та повернімось до заяви. Її автори обвинувачують Василя Михайловича у всіх, як то кажуть, смертних гріхах: тут тобі і голосування за мовний закон (і байдуже, що тоді нардеп Василь Чуднов одразу відкликав «свій» голос, щойно дізнавшись, що його карткою скористалися для голосування), і навіть очолювання антифашистського маршу (Нагадаю, ідеологію фашизму свого часу раз і назавжди засудив Нюрнберзький міжнародний трибунал як злочинну і людиноненависницьку. То в чому ж тоді «гріх» В.Чуднова?) і ще багато-багато неподобств.
«Власне, на останніх парламентських виборах новопризначеному голові ОДА належну оцінку дала і сама громада, коли той, балотуючись, став «тушкою», щойно увійшовши у виборчу кампанію!» – пишуть «свободівці». Чуднов – «тушка»? Овва! Нагадаємо, у сучасних політичних реаліях під терміном «тушка» слід розуміти депутата, який обирався до Верховної Ради України чи органів місцевого самоврядування як опозиціонер, а потім різко змінив свої політичні орієнтири і або ж перейшов до провладної фракції чи ба навіть партії, або ж підтримав її у голосуваннях з питань, щодо яких у опозиції існують суттєві розбіжності з позицією влади.
Нагадаємо, чинний губернатор Василь Чуднов – багаторічний і принциповий член Партії регіонів, який (і про це він особисто зазначив під час прес-конфереції) прийшов туди ще тоді, коли членство у партії не давало жодних преференцій, ба навпаки: вимагала твердої громадської позиції. Своїх політичних ідеалів він не змінював, як і не зраджував своїй політсилі. То про яку ж «тушку» може йти мова? Чи просто панам «свободівцям» подобаються новомодні словечки, а який смисл народ в них вкладає – то байдуже.
А може і народ – його доля їм так само байдужі?…
Та ми зараз не проте. Як би там не було, а заява прикарпатських «свободівців» щодо В.Чуднова принципово відрізняється від тієї обструкції, яку депутати намагалися влаштувати у Львові Олегові Салу. Попри всі образи, безпідставні обвинувачення, безглузді ярлики тощо своєю заявою члени фракції ВО «Свобода» по суті засвідчили: вони визнають Василя Чуднова новим очільником Прикарпаття. Бо ж як інакше розуміти тезу, що фракція ВО «Свобода» закликає Василя Чуднова «суворо дотримуватися конституційних приписів та національного законодавства й бути слугою всієї громади, а не прихвоснем одного лише Президента, що готовий наосліп виконувати будь-які забаганки задля продовження власного перебування на посаді»…
І ще. Працюючи над вказаним вище матеріалом, автор якось замислився: а чи одним лише інтересом піару керувалися «свободівці»-автори заяви і чому саме «Свобода» так завзято намагаються полити нового очільника ОДА брудом? Чому їм найбільше не до вподоби нове призначення. Навряд чи тут справа у партійності. Адже попередник Василя Михайловича – Михайло Вишиванюк – також був членом Партії регіонів. Раптом згадався скандал річної давності з «чаюванням» на 30 тисяч доларів, хаотична забудова в Івано-Франківську та інших містах, де «Свободі» належить більшість у міськраді, «наїзди» – де мегафоном і пікетом, де кувалдою під захистом депутатського мандату, а де і пропозицією «вирішити питання за певну плату» на підприємців… і при цьому згадалася заява нового губернатора щодо жорсткої і безпринципної війни з корупцією не залежно від партійної приналежності. То чи не ця заява так налякала «свободівців», що аж змусила говорити про недовіру голові ОДА?…
Іван Зимний
