Тим, хто ще вірить приватним ЗМІ, які ще мають наглість називати себе «незалежними», вірить у чарівні світлини на поштових листівках Львова, що призначені винятково для наївних туристів, та хто ведеться на піар-трюки «головного львівського фокусника» Андрія Садового, буде корисною для стаття Львівського порталу під назвою «Паралельні реальності Львова».
Подаємо в дещо адаптованому до газетного формату стилі:
Колись пройтися пішки від Дорошенка до Федорова через Площу Ринок було справою звиклою для кожного львів’янина. Чому б ні? – Прогулятися серцем рідного міста, подумати про щось приємне, згадати щось неповторне, помріяти про щось здавалося недосяжне… Проте останніми роками серце нашого рідного міста постійно знаходиться в аритмічному стані, близькому до синусової тахікардії: потоки туристів, ярмарки, столики, парасольки, фестивалі, галас, крик, штовханина…
Львів перетворився на фестивальну ярмарку, де побажання клієнта – не обговорюється. Його комфорт та потреби – на першому місці. Центральну частину міста перетворили в зону комфорту для тих, хто приїжджає сюди на кілька днів, а потім – повертається додому. Історичний Львів для туристів з України та з-за кордону став справжнім раєм для відпочинку та насолоди. Проте для більшості львів’ян їх рідне місто стало втраченим раєм, тим, що в них було, і що в них відібрали. Коли провели межу і розділили Львів на дві частини: одну – для туристів, іншу – для львів’ян.
І що ми бачимо зараз? А те, що Львів поза межами свого історичного центру нічим не відрізняється від будь-якого іншого обласного центру. Культурна столиця Україна обмежується площею Ринок та кількома навколишніми вузькими вуличками, які щороку вдосконалюють, аби перебування туристів у Львові було значно комфортнішим.
Для простих львів’ян центр перестає бути улюбленим місцем відпочинку, простору для всіх там не вистачає. Відтак містяни змушені «насолоджуватися» тим що є у них на районі: посередніми генделиками, розбитими тротуарами, засміченими парками та закинутими дитячими майданчиками. Фото проект «Два Львова» відображає гірку дійсність сучасного міста Лева, різницю в благоустрої центральної частини міста та спальної.
Тим часом у паралельній реальності…
Останній місяць у Львові жваво ремонтують вулиці міста, тротуари, лавки, відновлюють дитячі майданчики. Зрозуміло з чим пов’язана така активність – за два місяці львів’яни обиратимуть нову владу міста. Однак нам вдалося зафіксувати чимало місць у Львові, які жахають, і які лишаються поза увагою органів місцевої влади навіть у час передвиборчої кампанії.
Внутрішні подвір’я поза межами площі Ринок не надто цікавлять чиновників мерії, адже сюди навряд чи заглядає око туриста.
Прибудинкові території спальних районів Львова теж виглядають не дуже естетично.
Вулиця Леся Курбаса. У мерії кілька місяців тому її вирішили зробити пішохідною, на ремонт виділили півмільйона гривень. Після відновлення, власники тутешніх кафе не розгубились і швиденько заставили вуличку столиками. Це неабияк обурило користувачі соцмереж:
«Дякуємо місту за не пішохідну, а ресторанну вулицю Курбаса. Робили не для людей, а для місцевих підприємців. Дерева тепер ростуть під парасольками», – йдеться у повідомленні на сторінці спільноти Варта 1.
А вулиця Клепарівська? Вона віддалена від центру, а отже тут вочевидь не ступає нога туриста. Натомість цією дорогою щоденно у справах ходять прості львів’яни, мами з візочками, пенсіонери, діти.
Цей тротуар не бачив ремонту довгі роки. Якби за станом хідників слідкували регулярно, і вчасно латали яму, очевидно що таких розбитих ділянок ми б не мали. Та й і витрати б не були такими значними.
Які асоціації у вас виникають зі словом «площа»? Простора, гарно облаштована ділянка, з лавками, клумбами та усміхненими перехожими? Студенти тут відпочивають після пар, діти грають у м’яча, або катаються на велосипедах, мами бавляться з дітьми. Саме так виглядає «туристична площа» перед пам’ятником Івану Франку.
А тепер увага! Площа Липнева! Раніше тут був стихійний ринок, тепер вона стала стихійною парковкою. В активістів були ідеї реконструювати її та зробити зоною відпочинку, однак минуло кілька років, а тут хіба висадили кілька дерев. Очевидно задумка була прикрасити площу озелененням, так як на вулиці Городоцькій. Проте це мало б стати останнім штрихом у відновлення площі, кілька деревцят не сховають розбитого асфальту.
Дитячому майданчику у центральному парку імені Івана Франка можуть позаздрити діти Левандівки, Рясного чи Сихова.
Адже все, що має дітвора на вулиці Масарика? Це похилу, заржавілу драбину, та залишки від гойдалки? Тут зовсім не людно, очевидно в цей час діти грають в комп’ютерні ігри, що й не дивно.
Логотип Львова з написом «Львів відкритий для світу» свідчить про те, що цей дитячий майданчик на вул. Сосюри вдалося встановити завдяки міській раді. Однак пляшка з-під пива на майданчику каже нам, що дитмайданчик відритий для розпивання алкогольних напоїв. Не важко здогадатися, які компанії збираються тут увечері.
Відпочинкові зони у центральній частині міста – це відремонтована доріжка, красива лавка, поряд смітник – усе для вашого комфорту.
Натомість мешканці Клепарівської навіть не мають де присісти. Як в доісторичні часи – камінь-стіл, камінь-стілець, камінь-ліжко… Але тут не ступає нога туриста, а отже й чиновника міськради.
Парк Горіховий гай? Озеро та сам парк громадський активіст Андрій Породко з мешканцями власними силами доводять до ладу. Допомоги від міської влади важко дочекатись.
Відвідувачі Левандівського озера теж лавок не потребують. А на Науковій розвивається самоорганізація населення.
Під час прогулянки центральними вуличками міста туристам не заважають ями на дорозі, смердючі смітники, понищені лавки чи зів’ялі клумби.
Натомість прогулянки дорогами у спальних районах міста нагадують квест, ходьбу з перепонами, будь-що, але не ходьбу тротуаром. Ці прогулянки не радують запашними ароматами квітів чи свіжоспечених круасанів. А повертатися увечері такими дорогами – доволі небезпечно.
Трамваї вулицею Городоцькою рухають плавно, не шумно, і не створюють дискомфорту як пасажирам, так і мешканцям тутешніх будинків.
А ось поїздка цим же транспортом по вулиці Сахарова нагадує атракціон: трамвай трясе, а тарахкотіння – заглушує. І гучна музика в навушниках не врятує. А в миловидному центрі – квітучі велопарковки, рівненький тротуар.
На вулиці Стороженка, будинки швидше впадуть, аніж дочекаються реставрації.
Поки мешканці старих будинків у центрі міста милуються усміхненими перехожими та красивою архітектурою, львів’яни шевченківського району воліють не виглядати у вікна.
На жаль, засмічені вулиці, парки, розбиті дороги та дитячі майданчики у Львові явище не рідкісне, і не потрібно довго шукати місце, аби зробити подібне фото. Активні львів’яни оббивають чиновницькі пороги з вимогами полагодити гойдалку чи закрити відкритий люк. Іншим щастить більше – лавку чи смітник поставить депутат або щедрий підприємець. Але ж дбати про комфорт та благоустрій мікрорайонів це прямий обов’язок та завдання районних адміністрацій, які підконтрольні органам виконавчої влади Львова: міському голові та чиновникам. У той час як у центрі Львова тривають ремонти, вулиці віддалених районів Львова продовжують нищися під колесами автівок. Парки заростають чагарниками, а розбиті доріжки – травою. Мешканцям спальних районів Львова на прогулянку у центр – зась. У вихідні площа Ринок закрита для львів’ян, вулички та заклади старого міста кишать туристами. Львів, красивий та привабливий – для гостей міста. Для простих львів’ян – понищені дороги, переповнені маршрутки, необлаштовані парки та прибудинкові території. Хоча насправді Львів може стати привабливим від Топольної до Щирецької; незалежно чи то історична частина міста, чи це спальний район. Львів’яни варті кращого, варті мати один Львів однаковий для всіх.
Джерело: portal.lviv.ua
