На початку поточного тижня голова Ради міністрів автономії Сергій Аксьонов заявив, що «Міністерство енергетики Криму розробило план дій, які дозволять з допомогою колег з Російської Федерації зберегти забезпечення Криму енергією і водою на належному рівні». Однак цей план Аксьонов не надав.
Водночас міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан закликав влади АРК не відключати півострів від єдиної енергосистеми України.
«В Автономній Республіці Крим проходять наради представників уряду Російської Федерації (на рівні заступника міністра енергетики РФ) з українськими енергопостачальними компаніями на предмет підключення автономних джерел електричної енергії до енергосистеми. На жаль, на цих нарадах звучать пропозиції про від‘єднання кримської енергосистеми від об’єднаної енергосистеми (ОЕС) України», — повідомив Продан.
За словами Продана, оскільки енергосистема Криму є дефіцитною, при відключенні від ОЕС локальні джерела не зможуть забезпечити енергією півострів. Він підкреслив, що спроби відключення АРК від ОЕС можуть спричинити тяжкі наслідки, серед яких і повне відключення електроенергії (е/е). А чи зможе автономія забезпечити себе газом і струмом самостійно?
Частина перша: теоретична
Кримський півострів вельми залежний від материка. Тут працюють лише 4 теплові станції — Комиш-Бурунська, Сімферопольська і Севастопольська ТЕЦ, а також «Сакські теплові мережі». Сумарно власними ТЕЦ забезпечується близько 10% енергоспоживання в регіоні. Крім того, внутрішнє споживання ще майже на 7% покривають 4 сонячні електростанції Перове, Охотникове, Роднікове і Мітяєво-загальною потужністю 227,5 МВт. Всього ж в Криму за 2013 рік спожито близько 6,3 млрд кВт-год електроенергії. З них 80,44% припадає на енергопостачальну компанію «ДТЕК Крименерго», що входить до складу енергохолдингу ДТЕК Ріната Ахметова, 19% — на «Севастопольенерго», контрольованого VS Energy російського бізнесмена Олександра Бабакова.
Електропостачання АР Крим здійснюється від зовнішніх джерел електроенергії, зв‘язок з якими виконана по лініях електропередачі напругою 330 кВ і 220 кВ — чотирьох магістралей, що належать ДП НЕК «Укренерго». Примітно, що більшу частину продукції, що поставляється на півострів енергії забезпечує Запорізька атомна електростанція, яка перебуває ні багато ні мало в 400 км від кордону АРК. Не раз таке тупикове розташування півострова призводило до проблем — так, у 2011 році через аварію на лінії електропередач на Херсонщині без світла у Криму залишилося близько третини населення.
В радянські часи була спроба вирішити проблему энергодефицитности регіону за рахунок побудови Щолкінської (Кримської) атомної електростанції. Проект передбачав створення сучасної АЕС (реактор водо-водяний енергетичний) з 4-ма реакторами загальною потужністю 4 000 МВт, що повинно було повністю покрити потреби регіону (за підрахунками Міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Продана, щорічно півострів використовує близько 1000 МВт потужностей для виробництва струму). Будівництво почалося в 1975 році, проте йому так і не судилося завершитися — після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році роботи були припинені, а введення мораторію на нові атомні станції в 1990-му остаточно поставило крапку на КрымАЭС. З тих пір півострів продовжував отримувати електроенергію з материка, інвестуючи лише в оновлення зношених мереж.
Іншою важливою проблемою є залежність Криму від поставок газу з території України. Згідно з інформацією Республіканського комітету АРК по паливу, енергетиці та інноваційній політиці, загальна потреба півострова в газі щорічно складає 1,7-2 млрд кубометрів ресурсу. Близько 66% при цьому покриваються за рахунок газодобувного держпідприємства ПАТ «Чорноморнафтогаз», який, за даними самого підприємства, у 2013-му здобув 1,65 млрд кубометрів палива. Відсутні обсяги АРК отримує через систему магістральних газопроводів від газораспределяющего підприємства «Харьковоблгаз», контрольованого росіянином Віктором Вексельбергом.
Власне, з усього вищевикладеного можна зробити висновок, що в енергетичному плані Крим далекий від самозабезпечення.
Частина друга: патетична
Тепер починається найцікавіше. Після заяви Аксьонова та попереджень Продана в Криму почали розвивати теорію про те, як же відокремитися від української енергосистеми. Не побоїмося цього слова, часом доходить до абсурду. Постараємося по можливості їх спростувати.
Серед найбільш популярних способів називається перекидання силового кабелю з Кубані. Російські видання розглядають даний спосіб як найбільш вірогідний — з урахуванням нових вводів на півдні Росії кубанська енергосистема стане энергопрофицитным регіоном і знайдеться достатньо вільних російських потужностей, щоб повністю забезпечити Крим. Президент «Комплексних енергетичних рішень» Ігор Лукашенко в коментарі газеті «КоммерсантЪ» зазначив, що в України з Росією морська межа, і можна прокласти підводний кабель через протоку. «Проект же підводного кабелю з Росії може бути схожий на реалізований в 2011 році проект на острові Російський у Владивостоці і обійдеться приблизно в 10 млрд руб. ($0,3 млрд)», — зазначив експерт. Але Українські джерела на ринку стверджують, що крім кабелю потрібні ще й істотні зміни в системі магістральних ліній електропередач. «У всякому разі, це не один рік роботи», — зазначає співрозмовник Delo.UA.
У той же час екс-депутат Держдуми від партії «Єдина Росія», політолог Сергій Марков вважає, що проблем з будівництвом нової генерації в Криму не буде. «У нас є військові інженери, які за 2-3 тижні можуть побудувати нову електростанцію», — зазначив він. На противагу думку російського політика нагадаємо, що на будівництво однієї електростанції знадобиться в кращому разі 2,5-3 роки. За середніми оцінками експертів, для формування автономного енергопостачання буде потрібно не менше $1,8-2 млрд.
Втім, зустрічаються «теорії змови». Наприклад: «.. для забезпечення Криму електроенергією РФ відправила експериментальну плавучу АЕС — ПР-004.01. Установка в супроводі сторожових кораблів Північного флоту прибуде на базу в Севастополь у понеділок, 10 березня. За словами джерела в МО РФ, спочатку передбачалося використовувати енергоустановки 5 атомних підводних човнів, що вже знаходяться в Криму. Але військові відмовилися, аргументуючи зниженням боєздатності флоту напередодні підходу сил НАТО. Як вже повідомлялося раніше, авіаносець «Дж. Буш» з групою супроводу пройшов сьогодні Босфорську протоку. МЗС України вже заявив рішучий протест у зв’язку з можливою техногенною катастрофою». Знавці галузі відзначають — плавуча АЕС поки знаходиться в стадії проекту, і до «спуску на воду» ще дуже далеко. Втім, на деяких кримських форумах тема встигла розростися до літаючих апаратів і можливої добудови КрымАЭС, яку майже розібрали на металобрухт. Також мешканці форумів сподіваються на якусь автономну систему енергоживлення«, яка з‘явилася в Криму нібито «у зв’язку з базуванням в Севастополі Чорноморського Флоту ще в часи СРСР» і не передбачає «прив’язки» до електромереж материкової частини України». Радує те, що кримчани поки не розглядають перекидання «воздушки» з Москви або наведення мікрохвильового променя…
А серйозно — якщо газову проблему в Криму якось намагаються вирішити при допомоги «захоплення» перспективного для розробки «Чорноморнафтогазу» (який для виходу на забезпечення регіону все ж потрібно вкласти чимало грошей, щоб збільшити видобуток удвічі — за оцінками аналітиків, потрібно не менше $200 млн), то з енергопостачанням все складно. Якщо АРК увійде до складу Росії, тут ризикують зіткнутися з імпортної проблемою — Україна не експортує струм в РФ з причини крайньої невигідність тарифу. Те ж стосується і поставок «блакитного палива» — в залежності від вартості тисячі кубометрів, кримчанам газ може обійтися як з української тарифом, який з 1 квітня 2014 року повернеться до позначки в $400 за тис. куб. м (а ще і транспортування, яка накине близько $50-70), або ж за внутрішньоросійськими більш лояльними цінами, але «Газпром» такого ще не обіцяв. Втім, все це — лише припущення.
