Галерея «Арт на Мур» нещодавно стала саме тим акумулятивним місцем, де презентується виставка художника Миколи Джички «Дживопис». Експозиція представлена двома десятками різножанрових робіт. Така різножанрова багатоохопність говорить про стан творчого визрівання і концепційної невизначеності, притаманної «розгубленому» поколінню, що достигає поміж безкінечною навалою гламурної інформації, одноманітності побуту, мрійливим романтизмом та жорстокістю прагматичної реальності.
Перше, що впадає в око, – це портрети. Глибокі, близькі і далекі водночас. Наче крізь зовнішню оболонку художник бачив усе внутрішнє єство людини. Малюнки досить відомих у нашому місті особистостей мають певне метафоричне обрамлення, яке говорить про вподобання людей, настрій, почуття. Особливий грайливий настрій виставки створюють портрети у стилі ню. Як зізнався художник, оголена жіноча натура слугує йому основним джерелом натхнення. Він справді дуже часто звертається в своїх працях до ню.
Пейзажі Миколи Джички – несподівані. Вони незвичні як кольором, так і формою представлення. Хоч молодий маляр і малює нічні пейзажі, та вони насичені яскравими барвами, наче підсвітлені самим художником, чи джерелом світла, яке той випромінює. Що найцікавіше – малюнки обрамлені круглими формами. Назва природних відтворень говорить сама за себе: «Пейзажний настрій. Пробило 1 (2 та 3)».
Слід сказати, що художник не залишається і осторонь сучасних тенденцій. Елементи постмодернізму яскраво проявляються у триптисі «В лісі сучасності». Кожна частина триптиху являє собою вибух. Вибух емоцій, почуттів, безмежного суму із маленькими вкрапленнями надії.
«Я хотів зобразити людей кольору, – розповідає Микола Джичка». – Людей, які вносять кольори у наше життя, в неофіційну культуру нашого міста.
Вікторія Біла
