Перше, що впадає в око, – це портрети. Глибокі, близькі і далекі водночас. Наче крізь зовнішню оболонку художник бачив усе внутрішнє єство людини. Малюнки досить відомих у нашому місті особистостей мають певне метафоричне обрамлення, яке говорить про вподобання людей, настрій, почуття. Особливий грайливий настрій виставки створюють портрети у стилі ню. Як зізнався художник, оголена жіноча натура слугує йому основним джерелом натхнення. Він справді дуже часто звертається в своїх працях до ню.
Пейзажі Миколи Джички – несподівані. Вони незвичні як кольором, так і формою представлення. Хоч молодий маляр і малює нічні пейзажі, та вони насичені яскравими барвами, наче підсвітлені самим художником, чи джерелом світла, яке той випромінює. Що найцікавіше – малюнки обрамлені круглими формами. Назва природних відтворень говорить сама за себе: «Пейзажний настрій. Пробило 1 (2 та 3)».
Слід сказати, що художник не залишається і осторонь сучасних тенденцій. Елементи постмодернізму яскраво проявляються у триптисі «В лісі сучасності». Кожна частина триптиху являє собою вибух. Вибух емоцій, почуттів, безмежного суму із маленькими вкрапленнями надії.
«Я хотів зобразити людей кольору, – розповідає Микола Джичка». – Людей, які вносять кольори у наше життя, в неофіційну культуру нашого міста.
Вікторія Біла
