Цієї п’ятниці, 23 жовтня, в Івано-Франківську владикою Йосафатом Мощичем була освячена пам’ятна дошка на честь покійного єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Миколая Сімкайла, який до 2005 року був настоятелем катедрального собору Святого Воскресіння в обласному центрі та деканом Івано-Франківським.
З ініціативи Громадської організації «Поклик Нації» рішенням міської влади покійному владиці Миколаю Сімкайлу посмертно було присвоєне звання почесного громадянина Івано-Франківська та названо його ім’ям вулицю, що сполучає вулиці Бандери та Мельника та проходить вздовж Меморіального скверу, де й було встановлену цю пам’ятну дошку.
Як пояснив голова ГО «Поклик Нації» Тарас Боднар, така ідея звернутися до Івано-Франківської міської ради щодо вшанування подібним чином владики Миколая, з’явилася у нього ще у серпні 2013 року, наслідуючи приклад коломиян, які літом того ж року, за два місяці по смерті владики, прийняли у себе на сесії рішення про присвоєння Миколаю Сімкайлу почесного громадянина Коломиї і наректи його іменем одну з вулиць їхнього міста.
«На звернення нашої громадської організації спеціальна комісія Івано-Франківського міськвиконкому в листопаді 2013 року обрала в місті вулицю, на якій нині було освячено пам’ятний тимчасовий знак на честь владики. Але необхідно було ще пройти низку усіх відповідних процедур, погоджень та голосувань, а тут почалася Революція Гідності, згодом складний постреволюційний період, розпочалася війна на сході нашої держави, яку нині прийнято називати «АТО». Тому, звісно, що це питання тоді було не на часі. І тільки нещодавно усі документи щодо присвоєння владиці Миколаю цього воістину заслуженого ним звання і найменування на його честь вулиці були остаточно погодженні завдяки сприянню міської влади», – каже Тарас Боднар.
«Будемо сподіватися, що в скорому майбутньому, завдяки старанням Івано-Франківської митрополії УГКЦ та меценатів, на місці встановленої нами за свій кошт гранітної дошки, з’явиться великий барельєф владики, а в парку, можливо, пам’ятник цій визначній людині.
Адже слід зазначити, що цей Меморіальний сквер є символічним для покійного Миколая Сімкайла. Саме тут наприкінці 80-х років минулого століття тодішній підпільний священик УГКЦ Микола Сімкайло вперше підіймав синьо-жовтий прапор. У ті буремні роки, коли КДБ намагалося врятувати Радянський Союз, саме отець Микола на Різдво в снігу тут викладав зі свічок Тризуб, тут був і пам’ятний всім містянам Терновий Вінець…
Саме за цю бурхливу релігійну і політичну діяльність, спрямовану на вихід УГКЦ із підпілля та здобуття Україною її Незалежності, народженого на засланні в Казахстані у сім’ї репресованих українських патріотів, Миколу Сімкайла було ув’язнено органами КДБ.
Саме отець Микола спромігся разом з вірянами повернути Греко-Католицькій Церкві катедральний собор Свято Воскресіння, настоятелем якого він згодом і став, а також був призначений деканом Івано-Франківська.
У цьому місті отець, а нині покійний владика Микола неодноразово обирався депутатом Івано-Франківської міської ради перших демократичних скликань щойно здобувшої свою незалежність України. Тут він розгорнув свою широку пастирську і громадську діяльність.
За сприяння Миколи Сімкайла в обласному центрі Прикарпаття було відкрито перший Карітас, а згодом побудовано новий у Крихівцях. Було збудовано Катехитичний центр для молоді, відреставровано собор Святого Воскресіння, здійснено благоустрій майдану Шептицького, почалося активне будівництво капличок і церков по місту.
Не залишалися поза його увагою і лікувальні установи міста, які завдяки сприянням Миколи Сімкайла одержували закордонне медичне обладнання і медикаменти, оплачував він і лікування десятків та сотень матеріально неспроможних мешканців міста, які потребували медичної допомоги.
Сиротинці (інтернати) та їх вихованці на всі великі релігійні свята завжди одержували подарунки від цього церковного і громадського діяча. Не минав він увагою також і звичайних шкіл та садочків…
А майже двадцять років тому Сімкайло заснував перше в державі справжнє україномовне ФМ-радіо, Радіо «Дзвони» 105,8 FM, де з 2003 по 2006 рік мав честь працювати в «команді Сімкайла» і я», продовжує Тарас Боднар.
«За заслуги перед УГКЦ у 2005 році отець Микола Сімкайло був возведений у єпископський сан та призначений єпископом-ординарієм Коломийсько-Чернівецької єпархії. Тож з цього часу, 2005 р., владика Миколай спричинився й до розвитку цієї єпархії, до якої, завдяки його старанням з московського патріархату були повернуті старі греко-католицькі парафії. Завдяки йому було завершено будівництво й оздоблення кафедрального собору в Коломиї, як завдяки його меценатству там було збудовано кілька шкіл і дитячих садочків. І як подейкують в Коломиї, в той день, коли владики не стало, він саме домагався будівництва ще одного садочка, але Бог вирішив його закликати до Себе, змусивши владику Сімкайла передати цю естафету такої бурхливої релігійної душпастирської і громадської діяльності іншим.
Нині в пам’ять про цього великого Українця нам залишилися у спадок музей стародавніх українських ікон та статуй, радіо «Дзвони», безліч збудованих за його сприяння капличок, церков та соборів, Карітас в Івано-Франківську та Коломиї, сиротинці, садочки та школи…
І беззаперечно, якщо б владика Миколай дожив би до нинішніх днів, він був би одним з найактивніших учасників Революції Гідності на Майдані у Києві, а згодом міг би й стати єпископом на передовій – на наших східних теренах, адже на протязі усього життя у нього було дві любові – до Бога і до України.
Тому вважаю, владиці Миколаю було б приємно знати, що його іменем названо вулицю, що проходить повз Меморіальний сквер, де нині спочивають полеглі в боротьбі за Україну її герої», – підсумував голова ГО «Поклик Нації».
