5 грудня 1946 року.
Очевидці стверджують, що група молодиків зачепила троси на дерева, прив’язавши їх до пам’ятника і зрештою монумент Леніну упав. Розуміючи можливі правові юридичні наслідки такої дії, люди не намагалися приховати свої обличчя від камер присутніх журналістів. Це ще раз підкреслює їх відчайдушність та сміливість.
Щоправда уже наступного дня знайшлися й ті, хто оголосив про створення фонду для відновлення поваленого пам’ятника Іллічу. Першими «горе-меценатами» погодилися виступити одіозні Харківські очільники Генадій Кернес та Михайло Добкін. Останній ж пообіцяв для цього з власної (читай народної) кишені виділити аж 100 тис. грн.
Цікаво, навіщо це їм? Адже ці два добродія ніколи не були відданими марксистами-ленінцями. Чи, можливо, цим самим вони просто намагаються за чиєюсь вказівкою спровокувати мітингувальників до більш рішучіших і радикальніших дій?
Тарас Боднар