За останні місяці відбулося суттєве трансформаційне зрушення НАТО, який протягом останніх тридцяти років після закінчення “холодної війни” знаходилося майже в “сплячому” стані. Поява у складі Альянсу 31-го члена – Фінляндії – стало прямим наслідком російської агресії проти нашої країни.
Країни НАТО, що межують із РФ чи Білоруссю, на тлі звірств на тимчасово окупованих територіях України також побоюються можливої російської окупації з непередбачуваними наслідками для їхнього цивільного населення.
Саме тому запропонована зміна стратегії Альянсу. Наразі запропонована нова концепція, а саме: “стримування запереченням”, яка передбачає, що Альянс концентруватиме більше сил і коштів уздовж російського кордону. Крім того, військові плани європейців будуть тісно інтегровані з американськими, військові витрати будуть суттєво збільшені, а союзники візьмуть на себе низку додаткових зобов’язань щодо необхідних ресурсів та озброєнь.
Завдання-мінімум полягає в тому, щоб на території суміжних з РФ країн НАТО не з’явилися свої “Бучі” та “Бородянки”. Проте, як наполягають військові спостерігачі, це лише видима частина змін у оборонній тактиці Альянсу.
Під звірствами російських військ в Україні в керівництві НАТО розуміють порушення норм ведення війни, дотримання прав полонених і цивільного населення – розстріли, вбивства, тортури, викрадення, ракетно-бомбові удари по житлових будинках, об’єктах критичної інфраструктури та промисловості з метою залякати, деморалізувати населення. Важливо, що зазначені злочини російських військових мають системний характер, ініційовані кремлівським керівництвом і складають один з елементів військової тактики. У Вашингтоні та європейських столицях розуміють, що такі діяння ніяк не можна списати на ексцеси виконавців.
Польща, Латвія, Литва, Естонія наполягають, що вже мало говорити, що НАТО у разі російської атаки готове стримувати окупантів із подальшим звільненням окупованих територій. Вивчивши дії росіян в Україні, вони дійшли логічного висновку, що слід захищати кожен метр території Альянсу відразу, не залишаючи її під окупацією в очікуванні, поки прийде “важка кавалерія” з ядерних країн НАТО.
На сьогодні командування Альянсу розгорнуло батальйон багатонаціональних військ у восьми країнах уздовж кордону з РФ. Також розробляються плани щодо розширення зазначених сил до рівня бригади в потенційно прифронтових районах з метою стримування та подальшого витіснення російського окупаційного контингенту. Також, країни НАТО передадуть більше військ під безпосередній контроль верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерала Крістофера Каволі, який також є командувачем американських військ у Європі.
На Крістофері Каволі замикаються американські та європейські плани щодо ведення бойових дій, і вперше з часів краху СРСР країни Центральної та Східної Європи знатимуть, що саме Альянс зробить для їхнього захисту.
Кремлівський диктатор Володимир Путін розраховує, що у разі удару по НАТО частина членів Альянсу (особливо представники “старої” Європи) відмовляться дотримуватися 5-ї статті Статуту НАТО, що повністю паралізує військовий блок.
Російське командування постійно провокує країни НАТО щодо готовності нанести удар першими, влаштовуючи всілякі провокації. Останній інцидент стався минулого місяця, коли російські винищувачі атакували американський розвідувальний БПЛА над Чорним морем.
З огляду на ці обставини командування НАТО аналізує варіанти, як включити Фінляндію і, ймовірно, Швецію, а також визначити, де їхні війська повинні взяти на себе зобов’язання щодо колективної оборони. Наприклад, фінські війська входитимуть до військ Альянсу, обороняючи країни Балтії або їх визначать на напрям Арктики і Крайньої Півночі.
Згідно з планами, НАТО може ввести в бій 13 корпусів чисельністю 40-50 тисяч військовослужбовців кожен. Варто зауважити, що Альянс вперше за останні тридцять років серйозно готується воювати з “другою армією світу”.
