Днями одне із поважних столичних видань “Фокус” назвало найпопулярнішими топ-блогерами України юну іванофранківчанку “Вербу” та… Анатолія Шарія. Ось такий собі контраст: молодиця з “бандерівського Прикарпаття” та українофоб і провокатор, який ще до всього є лідером партії імені себе самого. Тому, задля цікавості, чи є “товариші-однопартійці” у Шарія у цім писанковім краю, запросивши підтримки товариша Гугла’ і трішки порившись у соцмережах можна натрапити місцеву партійну сторінку у facebook із півтисячею підписників, які її вподобали, а також серед десятків інших доволі дотепний і водночас цікавий допис, судячи з назви, від однієї із сотень проукраїнських організацій – Організації Українських Слідопитів (ОУС), який тут подаємо:
“Прикарпаття – хоч і анархічний, але патріотичний край. Всі тут ходять у вишиванках, співають Гімн України, гукають «Слава Україні! Героям Слава!». І влада тут вся патріотична, переважно «свободівська». Проте, складається враження, що це все на показ…
Одним з таких показових рішень було прийняття місцевими радами за ініціативи «свободівців» звернень до всіх можливих інстанцій з вимогою заборонити в Україні діяльність «Партії Шарія».
Прийняли і забули. А що далі? Тема цікава і цілком в дусі «патріотів». В першу чергу пасувало б з’ясувати чи є «Партія Шарія» на Прикарпатті, чи хоча б в обласному центрі? Хто її представляє? Скільки адептів цього російського запроданця проживає в області? …звернути на них увагу патріотичної громадськості та правоохоронців.
На жаль «свободівці» не спромоглися на таку роботу, оскільки не побачили у цьому елементу самопіару. А шкода… У свою чергу, Організація Українських Слідопитів (ОУС) зацікавилась як живе «Партія Шарія» у «Бандерівському краї».
Як вдалося з’ясувати, прихильники цього «антиукраїнця» в області є, і почувають вони себе доволі не погано: розповсюджують партійну газету, ведуть відповідний «Телеграм-канал», у період виборів пробували організовувати якісь акції, проводять агітацію серед шкільної молоді. Аудиторія звісно невелика, але у порівнянні з окремими політсилами, які взагалі не проводять жодної роботи, це немало.
Івано-Франківськ, Вічевий Майдан
Очолює цей «антиукраїнський шабаш» у нас на Прикарпатті такий собі Андрій П.. З першого погляду звичайний молодий чоловік, робітничої професії, родом із села П., що на Тлумаччині. Побачиш такого на вулиці, чи запросиш його зробити ремонт у твоїй квартирі чи офісі і ніколи не подумаєш, що перед тобою відвертий українофоб. Хоча і з розвиненим інстинктом самозбереження.
“Товариш Андрій” чітко розуміє, де він проживає, і чим для нього може закінчитись відкрита агітації та популяризація ідей Анатолія Шарія. Однак, не зважаючи на це, як то кажуть, «тихою сапою» він зібрав довкола себе півтора десятка однодумців в Івано-Франківську, знайшов прихильників і в окремих районних центрах області.
Івано-Франківськ, Вічевий Майдан
Якщо говорити про партійне будівництво, то цей простий роботяга без підготовки, без освіти, без фінансування зробив титанічну роботу, але на шкоду нам, українцям.
Така його відданість справі не залишилась не поміченою центральними «вождями» партії. Андрій П., у разі необхідності, може розраховувати на всю необхідну інформаційну, юридичну та фінансову підтримку.
Подейкують, що структура розглядала можливість участі у місцевих виборах 2020 року на Прикарпатті. Говорилося про наявність достатньої підтримки серед жителів регіону, формування партійних виборчих списків тощо. Однак партійне керівництво вирішило зекономити кошти, або просто їм не встигли передати їх московські куратори…невідомо. До речі, структура мала своїх представників у виборчих комісіях як на місцевих 2020 року, так і проміжних парламентських виборах у березні цього року.
Хочеться звернути увагу на тому, що ОУС жодним чином не закликає до будь-який агресивних дій як відносно Андрія П., так і його «партійців». Разом з цим, жителі Прикарпаття повинні розуміти, що не дарма наші предки придумали прислів’я «Тату, тату! Чорт до хати лізе! – То нічого дитинко, аби не москаль!»…”
ФОТО архівні, з відкритих джерел
