Боротьба проти виробників, які продовжують працювати в рф, чи банальний переділ ринку? НАЗК включило китайські компанії Hikvision та Dahua Technology до списку міжнародних спонсорів війни – це рішення вже встигли розкритикувати військові експерти та проєкти на кшталт United 24. Адже не всі санкції – однаково корисні. Деякі – навпаки, можуть відверто нашкодити ЗСУ.
5 червня 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) офіційно внесло двох китайських виробників і постачальників обладнання для відеоспостереження (Hikvision та Dahua Technology) до так званого “чорного списку” міжнародних спонсорів війни.
У НАЗК це рішення мотивували тим, що обидві компанії активно працюють в рф, наповнюючи бюджет країни-агресорки та постачаючи обладнання подвійного призначення, яке може використовуватись у воєнних цілях. Агентство також посилається на кейси США та Австралії, які включили Dahua Technology та Hikvision до переліку компаній, продукція яких становить загрозу національній безпеці.
Відповідаю на питання, чому ж ця практика не може бути корисною для України.
Україна – не США і навіть не Австралія. Можливості вітчизняного військово-промислового комплексу – неспівставні, так само, як і фінансова спроможність державного бюджету. Ба більше, ми – країна, яка воює.
А тому, на відміну від наших західних партнерів, ми просто не можемо дозволити собі накладати табу на продукцію, придбану бюджетним коштом, якої гостро потребують Збройні Сили України і яка досить добре себе зарекомендувала в польових умовах.
“Можемо припустити, що НАЗК, ухвалюючи рішення котре погіршує постачання критичних запчастин до більшості дронів котрі складаються для потреб війська могло про це не знати. Як і про те, що сотні кілометрів фронту моніторяться через “очі” вироблені Dahua на сотнях “каеспешок” від роти і вище. Буває і таке, а тут добрі люди написали про кілька мільйонів доларів податків, сплачених на рочії “дочками” власників китайських брендів на росії”,- прокоментував це рішення НАЗК майор 103 бригади ТрО ЗСУ, депутат Львівської облради Олександр Ганущин.
Ба більше, починаючи з далекого 2016 року близько 40 тисяч камер Hikvision в різних куточках країни слугують правоохоронним органам України при організації систем відеоспростереження, а на на платформі Hikcentral із цим же софтом інтегровано ще кількасот тисяч камер.
Загалом, за статистикою, Hikvision та Dahua покривають близько 60% українського ринку смарт-камер. Ще 20-25% припадає на частку китайських Uniview і Tiandy, і до 15% поділяють інші світові виробники. Виведення двох лідерів з українського ринку спричинить необхідність заміни всієї інфраструктури, і це займе щонайменше пів року.
Своєю чергою це означатиме, що протягом усього цього періоду на передовій воїни відчуватимуть гостру нестачу “очей” і “бойових пташок”. То що пропонує НАЗК? Поставити війну на паузу на ці пів року?
І це ще не все. Ситуація з Dahua Technology та Hikvision може стати своєрідним прецедентом і поставити під загрозу закупівлю “Мавіків” для ЗСУ.
Адже не секрет, що росіяни також активно користуються на війні так званими “весільними дронами”. То що ж завадить НАЗК внести їхнього виробника DJI до того самого “блеклиста”? І як боляче таке рішення вдарить по українських військових?
Як зазначає Борис Кушнірук, така практика може завести надто далеко. Бо насправді все ті ж заводи Hikvision та Dahua, які потрапили під роздачу від НАЗК, на території Китаю є контрактними виробниками камер для японського бренду Panasonic, німецького Bosch та американського Honeywell. Чи означає це, що тепер ми маємо відмовитись і від продукції цих світових брендів?
Рішення НАЗК вже серйозно загальмувало проєкт United24 з виготовлення морських дронів.
На цьому тлі наш ворог навпаки – вчиться на власних помилках, збільшує кількість дронів, тепловізорів, камер стеження. Не варто недооцінювати противника, це може занадто дорого коштувати. І тим більше, не варто ухвалювати рішення, які поставлять наших захисників у завідомо невигідні умови порівняно з агресором.
Нагадаю, попри колосальні втрати й буксування на Донбасі, окупанти не полишають амбітних планів вийти на адмінкордони Луганщини та створити ударне угруповання, що загрожуватиме українському гарнізону в Слов’янську. Для цього росіяни відвертають увагу ЗСУ й підтягують резерви для наступу на Лиманському і Куп’янському напрямках.
