Грузинський десант став основою іноземного представництва в новій владі України.
«Я без «захоплення»ставлюся до призначення іноземців у владу. Розумію, що це не від хорошого життя. А вже одне це означає, що життя настільки нехороше – що ми не можемо впоратися з тими завданнями, які поставили перед собою».
«Ми повинні поважати себе, свій народ, цілі і завдання, які ми ставимо перед собою, і бути впевненими, що ми їх можемо вирішити. Підкреслюю: бути впевненими», – каже екс-президент. – «Головне, щоб це не стало філософією».
Кравчук сподівається, що ця практика буде лише якимось проміжком в історії країни – проміжком, на якому в Україні виявилося занадто мало досвідчених і талановитих людей, кадрова система – занадто засмічена, а чиновники за 24 роки пройшли через «м’ясорубку корупції і навчилися створювати багатство не розумом і працею, а іншими шляхами».
«Можливо, це і підштовхнуло наших керівників до пошуку зарубіжних досвідчених людей», – говорить Кравчук. – «Не можу сказати – погані конкретно ці люди або хороші. Але є принцип. І особисто мені цей принцип не підходить».
Справа не в тому, що призначення громадянина Грузії заступником генпрокурора загрожує нацбезпеці, підкреслює Кравчук: його рамки будуть обмежені і доступу до особливо секретної інформації він мати не буде, бо коли йдеться про розвідку або військово-промислові завдання – там працюють свої служби, які контролюють витік інформації.
«У мене інше питання: якщо сім’я не може навести толк у себе і вимагає з боку людини, щоб він розібрався, то вона сама себе ставить під питання, – каже екс-президент. – Тому я дивлюся не з точки зору загроз – а з точки зору честі та гідності. Український народ дав світові видатних людей, відомих у всьому світі, які зробили великі відкриття. Я не можу собі уявити, що раптом на цьому історичному етапі ми виявилися нездатні впоратися із завданням навести порядок в Україні, у себе в будинку, розібратися з корупцією, прийняти гідну Конституцію – побудувати свій будинок так, щоб не було соромно».
Кравчук припускає, що проблеми почнуться у випадку, якщо запрошені іноземці не зможуть показати бажаний результат.
«Ну скажімо, прийшов цей іноземець на пост – і не вийшло. Може таке бути? Може. І виникає питання: як бути з оцінкою? Як пояснити – адже брали кращого, навіть за кордоном шукали, як би взяли найкращого з найкращих. Тут, по-перше, на керівництво чекають складні рішення. По-друге, що народ скаже?» – каже екс-президент.
Під час перебування Кравчука президентом, практика запрошувати на роботу іноземців не була поширена, але випадки такі були – наприклад громадянин Канади, але українець за походженням Богдан Гаврилишин.
«Я попросив його на якийсь час стати радником Верховної Ради, але він працював на громадських засадах. Ніяких питань про штатних співробітників – ніхто й близько не можу припустити такого. Мені це в голову не приходило», – говорить Кравчук.
Джерело:nv.ua
