Нещодавно, перебуваючи у Дрездені, Президент України Петро Порошенко відвідав лікарню і вручив учаснику АТО Володимиру Гері орден Богдана Хмельницького III ступеня. Хлопець ціною для здоров’я врятував близько 400 солдат 24-ї, 30-ї і 80-ї бригад, які потрапили в кільце російських військових під Лутугине наприкінці серпня минулого року. Проте сам перестав ходити через кулю, яка застрягла у хребті.
«Сьогодні мав честь вручити йому орден Богдана Хмельницького III-го ступеня. Я також подякував його батькам, лікарям, які допомагають йому та нашим українським волонтерам у Дрездені», – написав Президент України.
А допоки президент з лицемірною посмішкою кондитера, позуючи перед європейськими телекамерами, нагороджує одного нашого вояка, вдома його допомоги, а не медалей, потребують тисячі інших вояків та членів їхніх родин.
Інтернет мережа аж зашкалює від закликів до небайдужих людей з проханням матеріально допомогти постраждалим в АТО на операцію, лікування, протези і т. ін. Таких закликів про допомогу нині тисячі. І люди, які до сьогодні замість влади допомагали і допомагають чим можуть армії, будучи тією ж владою доведені до нужди і відчаю, й тут допомагають воїнам чим можуть, віддаючи їм своє останнє, бо вони наші захисники, наші герої…
А шоколадний заєць, бойовий кролик та навіжений пастор, позуючи на телекамери у «вишиваних» мундирах й досі не бачать, що допомоги нині потребують вже рідні солдатів, які сьогодні за них проливають свою кров у тій божевільній м’ясорубці, яку й досі бояться визнати «війною», а не АТО.
Для прикладу на Прикарпатті волонтери «Правого Сектору» були змушені звернутися до обласного Координаційного центру допомоги пораненим в ході проведення АТО, щоби вишукати кошти для придбання будинку сім’ї загиблого нещодавно, 23 лютого, на передовій в с.Піски воїна ДУК-ПС, добровольця Дмитра Ломея. У героя залишилося двоє дітей – 3 і 4 роки. Родина тулиться в родичів у с. Цуцилові на Надвірнянщині, у яких, мабуть, найбідніша хатина – глиняна, без газу, маленька. Вдова живе там з дітками, матір’ю, сестрою та племінницею.
Побратими вирішили допомогти з житлом сім’ї загиблого героя. Вони звернулися до представників обласної влади і волонетрів, учасників обласної Координаційної ради з допомоги пораненим та учасникам війни на Донбасі.
Начальник Департаменту соціального захисту ОДА Ярослава Ульванська пообіцяла, що на найближчій сесії розглянуть питання про видіення матеріальної допомоги в сумі 100 тис. гривень і ПОДУМАЮТЬ, як допомогти із житлом.
Родина жила окремо у Франківську, але коли Дмитро пішов воювати, то його дружина з дітьми повернулася до матері в село – так їм було легше прожити. Жінка у відпустці по догляду за дитиною.
Сільський голова Цуцилова пообіцяв подбати про місце для дітей у місцевому дитсадку. Тоді дружина Дмитра зможе шукати роботу…
Інший приклад: військовий лікар, хірург з Харкова Валерій Крівчач, який на передовій рятував бійців, повернувшись з АТО додому, виявив, що банк продав його трикімнатну квартиру в Харкові. Сім’ї лікаря не дозволили навіть забрати особисті речі з квартири.
Бойові товариші, коли дізналися, що банк зламав і продав з молотка квартиру лікаря, не могли повірити, що людина і герой, який врятував не один десяток життів, прямо в полі, прямо на передовій, залишився без даху над головою.
«Зараз він знову повернувся до Харкова. Пару ночей довелося спати на вокзалі, поки друзі не дали притулок. У Валери дружина і двоє дітей. Де ж так званий тил від уряду, де хоч якась допомога? З депутатів поки ніхто не підключився. Працюємо над цим. Приєдналися деякі адвокати. Але Валера вже сім місяців судиться, і в цей же час продовжує рятувати життя бійців, на передовій», – каже побратим Олександр.
За інформацією Znaj.org.ua, в 2008 році лікар узяв кредит (65 тис. доларів США) в банку, під заставу власної трикімнатної квартири. До 2012 року встиг віддати банку 15 000 доларів. У 2012-му в сім’ї Крівчачів почалися проблеми, тому звернувся в банк за реструктуризацією боргу. Влітку минулого року лікар пішов добровольцем в АТО. А в цей час банк продав його житло.
Банк подав до суду на неплатника. Суд присудив забрати закладене житло, а виконавча служба виставила її на торги і продала за півціни. Крівчач стверджує, що трикімнатна квартира в Харкові коштує не менше $ 55 тис. З молотка продали за 35 тис. доларів США.
Прийшовши додому, лікар і його дружина не змогли потрапити в квартиру. Виявилося, що її придбали інші люди, поміняли замки. На прохання віддати меблі, побутову техніку та особисті речі ніяк не реагували.
На першому судовому засіданні Валерію відмовили, він подав апеляцію.
І це тільки два приклади, а скільки насправді нині ще таких сімей українських героїв потребують допомоги, мабуть, відомо одному Богу…
Підготував Тарас Боднар
