Так вже заведено, що Міносвіти одноосібно володіє функцією із затвердження рішення вчених рад про присвоєння (позбавлення) наукових і науково-педагогічних працівників вчених звань. І це — правильно. Інакше усі нардепи, місцеві депутати і мажори, що ледве вміють читати покупляють собі наукові ступені докторів філософії і стануть професорами…
Отож, аби МОН не заважала закладам вищої освіти та науковим установам торгувати науковими званнями, група нардепів зареєструвала проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо дебюрократизації діяльності центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки» (№9601).
Документом передбачено передати цю функцію повністю до закладів вищої освіти та наукових установ з відповідним розширенням їх автономії. Натомість, за Міністерством залишатиметься лише встановлення обов’язкових (мінімальних) вимог для присвоєння вчених звань.
Водночас, вчена (науково-технічна) рада зможе прийняти рішення про присвоєння чи позбавлення вчених звань лише за
спеціальностями, з яких в закладі вищої освіти (науковій установі) реалізується хоча б одна акредитована освітня програма не нижче першого (бакалаврського) рівня або який пройшов державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження такими закладами наукової (науково-технічної) діяльності за науковим напрямом, що включає галузь знань, до якої відноситься спеціальність.
Якщо ж заклад не відповідає таким умовам, він може звернутися до колег, аби вони присвоїли вчене звання їхньому співробітнику. При цьому застережено, що плату за це стягувати заборонено.
Інформація про присвоєння, позбавлення вчених звань професора, доцента та старшого дослідника, крім вищих військових навчальних закладів, буде вноситися до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та оприлюднюватися на офіційному веб-сайті цього закладу.
Крім того, для уникнення потенційного конфлікту інтересів засновника та органу ліцензування, запропоновано передати повноваження щодо ліцензування провадження освітньої діяльності у сферах
вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти та здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог ліцензійних умов до Державної служби якості освіти. Водночас, розроблення ліцензійних умов провадження освітньої діяльності залишається за міністерством у межах функції забезпечення нормативно-правового регулювання в галузі.
Тож чекаємо тепер на нових докторів Слюсарчаків у всіх професіях та на найвищих посадах…
