Мінфін роз’яснив окремі нюанси реформи міжбюджетних відносин.
Зокрема, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є належно оформлений та зареєстрований договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати за земельну ділянку прописують у договорі оренди у відсотках від її нормативної грошової оцінки. У зв’язку з цим, на думку Мінфіну, у кожному податковому (звітному) періоді розмір орендної плати залежить від тієї нормативної грошової оцінки, яка є чинною у такому періоді. Адже мінфінівці вважають доцільним визначати у договорі розмір відсотка, який застосовується до нормативної грошової оцінки.
Також Мінфін нагадав, що виникнення права власності чи користування земельною ділянкою пов’язане із державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надане. За відсутності державної реєстрації земельна ділянка не може вважатися такою, що знаходиться у власності або є орендованою для особи, яка фактично використовує таку земельну ділянку.
Водночас ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється на рівні не більше 12% від їх нормативної грошової оцінки, тобто на рівні розміру орендної плати.
