На фото внизу сліпий бандурист Євген Адамцевич з міста Ромни на Сумщині, АВТОР ЗАПОРІЗЬКОГО МАРШУ:
“У мене болить серце, коли я дивлюся на цю фотографію. Мені здавалося, що автором цієї дійсно величної музики повинен бути поважний композитор на кшталт Миколи Лисенка. Євген Олександрович прожив важке життя. Із спогадів:
“На початку 1930-х, у розпал колективізації, Євген Адамцевич склав пісню, яка починалася так:
Чом на серці у мене журба?
В центрі міста велика тюрма,
А в тюрмі тій сидить “сіль землі”,
Ті, що зараз їх звуть “куркул1″…
За цю пісню начальник Роменського НКВС лупцюв@в кобзаря, грюкав наганом по столу й репетув@в: “Я из тебя, слепог0 черт@, зрячег0 сделаю! Ты чт0 поёшь, кого в0спеваешь?” – пише в спогадах Данило Кулиняк. – Гарна була пісня, я її не раз слухав – сумна і сувора. І били Євгена Олександровича, і за місто вивозили, й там його, незрячого, в яру взимку кидали, а бандуру тр0щили”.
Запорізький марш!!!
А марш був заборонений в СРСР!
Здавалося б, це – музика без тексту, а що може бути кримінального в музиці?
Марш був створений у 1926 році. Я пишу – був створений, тому що сам Євген Олександрович завжди наполягав, що не він – автор музики:
“Тепер відносно Запорізького маршу. 1926 року я почув мелодію, Перша частина від кобзаря Положая Івана Кириловича, другу частину – мажорну, сам склав, і з’єднавши докупи, дав назву Запорізького маршу”
Адамцевичу на той момент було всього 23 роки! Публічно Євген Олександрович зіграв Запорізький Марш тільки через 43 роки (у 1969) в Київському театрі опери та балету. І був абсолютно приголомшуючий успіх! Віктор Гуцал, диригент Київського оркестру народних інструментів, зробив абсолютно геніальну оркестровку. І все б добре, але в 1974 році Марш у Великому театрі почув товариш суслов, головний ідеолог кпсс.
І Марш заборонили, як такий, що не викликає радянських патріотичних почуттів! Віктора Гуцала звільнили з оркестру, записи наказали розмагнітити.
І заборона тривала до тих пір, поки всі ці ідеологи не виздих@ли”.
Subbotina Oksana
Ukrainestory
