1962 року американському гебраїсту Норману Голбу передали для вивчення теку рукописів з найбільшого архіву середньовічного єврейства — генизи при синагозі Фустата, що в Каїрі. Юдаїзм забороняє знищувати священні тексти. Оскільки в ділових документах євреї часто посилалися на заповіді, їх теж складали в генизу. Накопичилося близько 250 тисяч листів.
Серед повсякденних записів знайшлася сенсація — клаптик пергаменту з найдавнішим згадуванням Києва (в формі Киїб). Так званий «Київський лист» Голб датував першою половиною 10 століття. За його припущенням, у цей час місто контролювали хозари. Інші фахівці знаходять ознаки того, що текст написаний не раніше 11 століття.
У листі авторитетні члени громади Києва просили євреїв з інших міст і країн допомогти своєму одновірцю уникнути боргового рабства. Текст починається з формальної згадки божих заповідей. Після описується скрутне становище Яакова бен Хануки, який поручився за борг брата:
«… Ми, громада Києба, повідомляємо вам про сумне становище пана Яакова бен Хануки, який походить з хорошого роду. Він був з тих, хто дають, а не беруть, поки суд не засудив його за гроші, взяті його братом у іновірців; цей Яаків дав гарантію. Брат його був у дорозі, і прийшли грабіжники, які розорили та зарізали його і взяли гроші. Так прийшли кредитори, і взяли цього Яакова, і наділи залізні ланцюги на його шию і залізо навколо його ноги. Він залишався там цілий рік [а потім] ми дали гарантію за нього. Ми сплатили 60, і ще залишилося 40 монет. З цим послали ми його між святих громад, щоб створили милосердя до нього…» Змістовна частина завершується заповіддю допомагати нужденним і нагадуванням про близьке пришестя месії.
Напевно бен Ханука користувався в місті великою повагою. Відомо, що слов’янське плем’я в’ятичів платило хазарам данину «по щьлягу з рала» — по одному срібному дирхему з сім’ї на рік. Припускають, що розмір викупу за Хануку оцінювався в золотих візантійських трієнсах вагою близько 1,4 грама. Громада зібрала 60 монет, а потім змушена була просити про допомогу.
Під листом стоять 11 підписів. Більшість імен читаються повністю: Авраxам Гапарнас; […] ель бар Манас Реувен бар […]; Гостята бар Кьябар Коген; Шимшон Юда, на прізвисько Сварта; Ханука бар Моше; Куфін бар Йосеф; Манар бар Шмуель Коген; Юда бар Іцхак [га-] Леві; Синай бар Шмуель; Іцхак Гапарнас. Тюркські імена Сварта, Манас, Манар, Куфін і слов’янське Гостята вказують, що серед укладачів листа були наверненні в юдаїзм неєвреї.
У кінці листа стоїть слово, виведене тюркським рунічним письмом, значення якого до кінця не встановлене. Американський історик Омелян Пріцак вважає його хозарським «хокурум», тобто «я прочитав», і називає відміткою хозарського чиновника. Інші спростовують: при Хозарському каганаті, в якому юдаїзм був головною релігією, єврея не могли закувати в кайдани за борги.
Згідно з хрестоматійною версією історії України, Київ і його жителі — слов’яни-поляни — були данниками хозар у 7–8 століттях, а з кінця 9 століття головним містом Русі правили Рюриковичі. Як відмітка хозарської адміністрації з’явилася на документі 10 або навіть 11 століття, пояснити складно.
Джерело зображення: Cambridge Digital Library
