1962 року американському гебраїсту Норману Голбу передали для вивчення теку рукописів з найбільшого архіву середньовічного єврейства — генизи при синагозі Фустата, що в Каїрі. Юдаїзм забороняє знищувати священні тексти. Оскільки в ділових документах євреї часто посилалися на заповіді, їх теж складали в генизу. Накопичилося близько 250 тисяч листів.
Серед повсякденних записів знайшлася сенсація — клаптик пергаменту з найдавнішим згадуванням Києва (в формі Киїб). Так званий «Київський лист» Голб датував першою половиною 10 століття. За його припущенням, у цей час місто контролювали хозари. Інші фахівці знаходять ознаки того, що текст написаний не раніше 11 століття.
«… Ми, громада Києба, повідомляємо вам про сумне становище пана Яакова бен Хануки, який походить з хорошого роду. Він був з тих, хто дають, а не беруть, поки суд не засудив його за гроші, взяті його братом у іновірців; цей Яаків дав гарантію. Брат його був у дорозі, і прийшли грабіжники, які розорили та зарізали його і взяли гроші. Так прийшли кредитори, і взяли цього Яакова, і наділи залізні ланцюги на його шию і залізо навколо його ноги. Він залишався там цілий рік [а потім] ми дали гарантію за нього. Ми сплатили 60, і ще залишилося 40 монет. З цим послали ми його між святих громад, щоб створили милосердя до нього…» Змістовна частина завершується заповіддю допомагати нужденним і нагадуванням про близьке пришестя месії.
Напевно бен Ханука користувався в місті великою повагою. Відомо, що слов’янське плем’я в’ятичів платило хазарам данину «по щьлягу з рала» — по одному срібному дирхему з сім’ї на рік. Припускають, що розмір викупу за Хануку оцінювався в золотих візантійських трієнсах вагою близько 1,4 грама. Громада зібрала 60 монет, а потім змушена була просити про допомогу.
Під листом стоять 11 підписів. Більшість імен читаються повністю: Авраxам Гапарнас; […] ель бар Манас Реувен бар […]; Гостята бар Кьябар Коген; Шимшон Юда, на прізвисько Сварта; Ханука бар Моше; Куфін бар Йосеф; Манар бар Шмуель Коген; Юда бар Іцхак [га-] Леві; Синай бар Шмуель; Іцхак Гапарнас. Тюркські імена Сварта, Манас, Манар, Куфін і слов’янське Гостята вказують, що серед укладачів листа були наверненні в юдаїзм неєвреї.
У кінці листа стоїть слово, виведене тюркським рунічним письмом, значення якого до кінця не встановлене. Американський історик Омелян Пріцак вважає його хозарським «хокурум», тобто «я прочитав», і називає відміткою хозарського чиновника. Інші спростовують: при Хозарському каганаті, в якому юдаїзм був головною релігією, єврея не могли закувати в кайдани за борги.
Згідно з хрестоматійною версією історії України, Київ і його жителі — слов’яни-поляни — були данниками хозар у 7–8 століттях, а з кінця 9 століття головним містом Русі правили Рюриковичі. Як відмітка хозарської адміністрації з’явилася на документі 10 або навіть 11 століття, пояснити складно.
Джерело зображення: Cambridge Digital Library
