Радник Офісу президента України Олексій Арестович заявив про ймовірне збиття українською системою ППО російської ракети, через що вона нібито і впала на під’їзд будинку в Дніпрі, викликавши численні жертви.
Українські спецслужби обов’язково мають реагувати на такі заяви. Його характер має ознаки “активних операцій”. Або ж ІПСО – інформаційно-психологічних операцій.
Примітно, що до цієї резонансної заяви Арестовича російська сторона з метою мінімізації можливих негативних для себе інформаційних наслідків ракетного удару по багатоповерховому житловому будинку, спробувала просувати версію, що нібито багатоповерхівку було підірвано українськими військовими чи спецслужбами. Мовляв, це спеціально було зроблено під час ракетної атаки, щоб представити рф в поганому світлі.
Але потім росіяни, схоже, зрозуміли, наскільки все це безглуздо, що будь-яке розслідування покаже ракетний слід. І що західні партнери України в таку відверту брехню точно не повірять.
І тут з’являється Арестович із своєю версією трагедії. Примітно, що ця версія цілком і повністю влаштовує російську сторону. Та відразу почала пояснювати – так, був пуск ракети. Але влучення її у житловий будинок сталося, мовляв, виключно тому, що спрацювали системи ППО України. Відразу вкидається версія, що наші системи ППО були розміщені поблизу житлових районів.
Ще один дуже показовий момент. Арестович визнав, що першопричиною трагедії був запуск ракет із боку Росії. Але при цьому ним проводяться певні паралелі із подіями у Польщі у листопаді минулого року. Нагадаю, що тоді падіння частин невстановленої ракети призвело до загибелі двох громадян Польщі.
Звертаю увагу на той факт, що Арестович заявляє, що у Польщі впала саме українська ракета. Тобто йдеться вже не лише про трагедію у Дніпрі. Під це підв’язується ще й трагедія у Польщі.
На мою думку, цільова аудиторія таких заяв не лише українці та росіяни, а й – західні партнери нашої країни. Останні, напевно, за логікою Арестовича, яка дивним чином співпадає з російськими наративами, повинні замислитися, що системи ППО, що ними поставляються в Україну, призводять до подібних трагічних подій.
Дуже схоже, що йде гра у довгу.
Арестович – радник Офісу президента. У нещодавньому інтерв’ю голова ОП Андрій Єрмак заявив, що діяльність Арестовича його повністю влаштовує. І якщо зараз звучать обґрунтовані претензії у бік Арестовича, його діяльності та заяв, виходить, що це критика і на адресу ОП. А це вже дискредитація політичної складової нашої країни.
Розумієте, про що мова? Мовиться вже не лише про трагедію у Дніпрі. А про те, що під ударом – Офіс президента України. Його голова. І можливо президент. І українські військові.
Коріння проблем слід шукати у минулому Арестовича. У 2005 році він як заступник голови політичної партії “Братство” зустрічався в Москві з Дугіним — ідеологом “руського міра”.
На той момент Арестович є чинним співробітником Головного управління розвідки Міноборони України. Згідно з “легендою”, він їхав в Москву під прикриттям представника політичної партії. Але є важливий аспект. До візиту до Москви особисто Арестович розмістив в інтернеті деталі своєї біографії, які давали можливість його ідентифікувати як співробітника ГУР МО. Більше того, виклав фото у формі офіцера українських Збройних сил.
Можемо припустити некомпетентність російських спецслужб. Але якщо аналітичний відділ Громадської ініціативи “Права Справа” знайшов цю інформацію, думаю, ФСБ її не проморгало б.
Не виключаю, що після отримання відповідної інформації щодо Арестовича, з ним провели певні оперативні заходи. Тобто – вербування.
І тепер хотілося б отримати відповідь від українських спецслужб. Чому Арестовича після тієї поїздки до Москви не перевірили наші спецслужби? Чому він, за всього його неоднозначного минулого, опинився на тій посаді, яку зараз обіймає? Чому він, не маючи на те відповідної компетенції, робить заяви, які робить? І чому навіть після цього немає реакції ні ОП, ні СБУ?
Удар, акцентую, буде загалом по Офісу президента. Дискредитуючи політичну складову нашої країни.
Але не лише її.
Після того, як заяву Арестовича змушені були коментувати представники ЗСУ, почала розгойдуватися тема дискредитації української армії, які наразі мають найбільшу довіру українців.
Пішли заяви у стилі – як це ви не може збивати ракети Х-22, якщо ви раніше казали, що їх успішно збиваєте?
Все це свідчить, на мою думку, про проведення багатовекторної операції російських спецслужб, частиною якої є “ляп” Арестовича.
Наступні інформаційні хвилі, які вже йдуть, б’ють не лише по ОП, а й по ЗСУ. Тобто під ударом, по суті, опиняється вище військово-політичне керівництво України.
