Після того, як не вдалося із “русинами” (читайте нижче), закарпатські угорці, що їхньою рідною мовою звучать як “мадяри”, просять українську владу вважати їх корінним народом, не зважаючи на те, що насправді, вони є азійським кочовим народом, що тисячу років завоювали собі землі в середньому руслі Дунаю.
Про мадярські претензії йдеться у заяві Товариства угорської культури Закарпаття КМКС.
ФОТО: мадярські вояки після знищення українських січовиків стають корінним народом, 1939
У заяві угорці Закарпаття вважають перспективним той факт, що з ініціативи Президента в Україні права корінних народів будуть захищені законодавством.
Але є питання щодо визначення поняття корінний народ.
КМКС звертає увагу на те, що угорці проживають на території нинішнього Закарпаття вже понад 1100 років, тому мають повне право вважатися корінним народом. Це є міжнародною практикою, яку владі України не варто ігнорувати.
З цього приводу КМКС ініціює збір підписів.
Нагадаємо, що Міністерство закордонних справ у коментарі з нагоди Міжнародного дня корінних народів світу 9 серпня пішло далі і визначило, що «в Україні корінними народами є кримські татари, караїми та кримчаки». За дивним збігом, батьківщиною всіх цих народів є Крим. Зрозуміло, що влада таким чином бажає повернути собі прихильність мешканців де-факто втраченої території – жест за означенням запізнілий – але при цьому говорить навіть не про рівний статус всіх корінних народів Криму. МЗС згадує про необхідність розробки законопроектів «Про корінні народи» і «Про статус кримськотатарського народу в Україні».
Отож, кримським татарам хочуть надати особливого статусу, а ось інші народи, які проживають за межами Кримського півострову, і теж вважають себе “корінними”, кажуть, що їх ігнорують. Так начебто чиновники не пригадали гагаузів – тюркомовний народ, що проживає на Одещині, а також русинів Закарпаття.
Власне, існування русинів як окремої від українців національності на державному рівні не визнають відтоді, як колишню Підкарпатську Русь приєднали до УРСР, і аж до сьогодні.
Попри те, що у сусідній Словаччині русинів розглядають як окремий етнос нарівні з словаками та українцями. В складі Пряшівського університеті діє Інститут русинської мови і культури. Сама русинська мова має міжнародний код за ISO 639-3 (rue), і її визнають як регіональну мову або мову національної меншини в Словаччині, Чехії, Румунії, Угорщині, Польщі і Сербії. У Сербії, яка, здавалося б, неблизька до Закарпаття, русинською друкують книжки, виходять радіо- і телепередачі. Русинська діаспора присутня і за океаном – у США і Канаді. Членів русинських організацій різних країн об’єднує Світова рада русинів.
Але слід зауважити, що, для прикладу, у лемків, окрім мови, є навіть свій особливий кириличний алфавіт, так само відмінно від інших українців говорять гуцули і бойки, які теж населяють Закарпаття, але при цьому не претендують, щоб їх називали інакше як “українці”. А українцям на своїй історичній землі вимагати статусу “корінного народу” – це вже смішно, якщо тут, звісно, нема якихось підводних течій.
Тому не безпідставно припускати, що зробити із закарпатських українців “русинів” після завершення І-Світової війни і розпаду Австро-Угорської імперії для полегшення анексії т.зв. Підкарпатської України спало спершу на думку уряду Словакії, а потім Угорщини, чиї війська у 1939 році безжально потопили у крові українську спробу на цьому маленькому клаптику землі збудувати свою незалежність.
Від того часу Будапешт не покладає різноманітних спроб відірвати собі більшу частину Закарпатської області – це і незаконна роздача закарпатцям угорських паспортів, при забороні в Україні подвійного громадянства, боротьба із українофільством (викладання в школах українською і т. ін.), розвиток і потурання ультранаціоналістичним угорським організація на цій території України, різнобічне сприяння сепаратистським настроям місцевої угорської меншини, в тому числі за допомогою “русинства”…
ФОТО: Мадярські солдати розстрілюють українського січовика, 1939
ФОТО: мадяри та поляки над тілами замордованих ними українських січовиків, 1939
