Згідно з запровадженими торік нормами Податкового кодексу, мешканці сіл мають платити податок за будь-яку споруду на своєму подвір’ї: туалет, сарай, навіс для сіна чи вигрібну яму.
Про це в інтерв’ю Національному прес-клубу розповів керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Микола Гриценко.
«Сьогодні об’єктом оподаткування є нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в тому числі, господарські будівлі. А до них належать (я цитую) – сараї, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погріби, навіси, котельні, трансформаторні підстанції та інші допоміжні будівлі. Також йдеться про сільськогосподарські споруди. Тобто, про колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення територій. Скажімо, дядько вкрив асфальтом подвір’я, аби не місити багнюку, і за це має платити податок. Маєш навіс для дров або для сіна – теж готуй за них відповідні гроші», – стверджує експерт.
При цьому, у кодексі не вказані норми оподаткування цього майна.
«І якщо оподаткування житлових будинків регламентується певними розмірами, то коли йдеться про господарські будівлі та сільськогосподарські споруди, тут якісь нормування відсутні. Тобто, якщо селянин має будинок у 120 кв. м, він за нього не платить, але за вбиральню, площа якої навіть не перевищуватиме 1 кв. м, податок уже нараховуватиметься. Часто буває, що селяни, які через бідність не спромоглися перебудувати чи розширити житловий будинок, принаймні, старалися компенсувати свої потреби окремо зведеними коморами, літніми кухнями тощо. І от тепер матимуть справжній клопіт через таке майно», – каже Гриценко.
При цьому, за його словами, ці норми стосуються лише селян.
Водночас, стверджує експерт механізму адміністрування цього «геніального» податку наразі не існує, тому держава нічого від нього не отримає.
«Насамперед, має бути технічний паспорт на господарський двір, зареєстрований в БТІ, де чітко виписані всі параметри – яка довжина огорожі, скільки метрів замощено каменем, скільки – асфальтом, який розмір туалету. І якщо все зареєстроване, ці дані є в реєстрі, тоді податки можна нараховувати. Але сьогодні все це майно не зареєстроване. Що робити – організовувати спеціальні комісії для обліку?» – каже він.
Окрім усього, цей податок заторкне найбідніші верстви населення, впевнений Гриценко.
«Інше питання: а хто може бути основним платником оцього податку на сміттєзбірники та комори? Я переконаний, що це виключно люди старшого віку, які мешкають у стареньких будинках без зручностей, де нема водогону і каналізації. Заможні сільські мешканці зводять будинки за всіма нормами сучасної цивілізації, тож їм не доведеться сплачувати за колодязі чи туалети на подвір’ї. Таким чином, під ганебне оподаткування підпадають селяни, які мешкають в антисоціальних умовах», – розповів експерт.
Джерело: УБК
