Нещодавно відомий український співак і музикант Сашко Положинський, який був активним учасником двох Майданів поділився на своїй сторінці у Фейсбук з дописувачами своїми роздумами:
«От, наприклад, я. Взявся за «Тартак», реорганізував структуру, підвищив мотивацію, покращив загальну якісь роботи колективу, сам співати навчився, форму набрав, пишу хіт за хітом, мене всюди крутять, запрошують на концерти, з турів не вилажу, гонорар росте, популярність розбухає.
Коротше, «Тартак» ще не «Океан Ельзи», але стрімко туди прямує. І тут дзвонить мені Фоззі й каже: «Олександре Євгеновичу, а киньте ви свій «Тартак» і переходьте до нас в «ТНМК»! Не головним, звісно, так – помічником-консультантом – але будете отримувати хорошу зарплату і всі учасники групи та наші прихильники будуть Вас любити-поважати!». І я такий – о, клас! Нащо мені той «Тартак» – біжу, біжу в «ТНМК»!…
Ой, ні, якась трохи абсурдна ситуація виходить…
Давайте краще так: «Тартак» дійсно стрімко й успішно прогресує, але Фоззі мене не чіпає, а приходять до мене мої колеги і кажуть: «Саня, ти нас не влаштовуєш – ні як вокаліст, ні як автор пісень, ні як головний в групі. Ми вирішили тебе замінити на більш гідного чоловіка – він і розумніший, і здібніший, і грошей багато має. Приходить той чоловік, і щось кудись популярність «Тартака» поступово дівається… Дурня якась – навіщо хлопцям було міняти мене, явно класного, невідомо на кого, явно мутного, якщо в колективі все добре і всі задоволені? А! Той чоловік просто довго і наполегливо моїх хлопців «обробляв», чесав їм по вухах, подарунки робив, баблом осипав – от хлопці мої й повелися. А я, виходить, лопух – колектив зберегти не зміг, небезпеку прогавив, змію в дім пустив і вся моя успішна робота – коту під хвіст, виявляється.
Так до чого це я?
Може я, звісно, чогось не розумію, але якщо всі ті грузини такі класні, вмілі, чесні й талановиті, то чому вони не в Грузії?! І я зараз не кажу, що вони погані, просто в моїй голові все це якось трохи не в’яжеться».
