Опозиційна трійка кандидатів зненацька перетворилася на четвірку
Наприкінці минулого року сталася досить помітна подія – відразу дві соціологічні служби опублікували президентські рейтинги українських топ-політиків. Цікавою в них була тріумфальна поява мільярдера і позафракційного депутата Петра Порошенка. Дані опитувань вже всі знають, але задля драматизму нагадаємо найпікантніше місце.
А ось і темна конячина…
Отже, за даними дослідження фонду Демократичні ініціативи та соціологічної служби центру Разумкова, 10,3% опитаних у випадку дострокових президентських виборів проголосували б за Порошенка (відсоток без участі у виборах Тимошенко, що звучить найвірогідніше). Цей показник – фактично президентський рейтинг політика. За ним Порошенко поступився лише Віктору Януковичу, Віталію Кличку та Арсенію Яценюку, проте залишив позаду Олега Тягнибока. Соціологи змоделювали ситуацію другого туру і виявили, що за цим сценарієм власник Рошену переміг би Януковича.
Водночас провела своє опитування група Рейтинг. За даними цієї служби, у випадку дострокових президентських виборів Порошенко отримав би 7,1% голосів, поступившись вже згаданій трійці лідерів (знову без участі у виборах Тимошенко); позаду він залишив би того ж Тягнибока. Також і за даними групи Рейтинг Порошенко переграв би Януковича в другому турі виборів.
Звичайно, соціологічні служби враховують лише думку громадян. Кожен, хто слідкує за політикою, погодиться: в Україні долю виборів вирішує не той, хто має голоси, а хто їх рахує (хоча насправді, все складніше). І лише інопланетянин ототожнить дані соціологів з реальними шансами кандидата на перемогу.
Рейтинги – всього на всього результат впливу політтехнологій на громадську думку. В нашому випадку ми бачимо саме це: щось змусило фахівців включити в анкету прізвище людини, яку раніше всерйоз розглядали тільки як кандидата в мери Києва.
Наш «невідомий» фактор – низка подій, на які Порошенко, з його досвідом просто не міг не відгукнутися. Обидва опитування проходили на початку-середині грудня, тобто в період підйому Євромайдану. Часу пройшло небагато, тож легко згадати, що в цей відтинок Петро Олексійович був дуже й дуже активним. І не лише на сцені Євромайдану – він побував у справжніх боях. Наприклад, напередодні штурму Банкової, коли вимагав від провокаторів не кидатися на міліціонерів. До речі, в той день, незважаючи на численні спроби викликати когось з нардепів, крім Порошенка до АП ніхто не прийшов (був ще Гурвіц, але він поводився стримано, тримаючись осторонь). Тому на бульдозері, в оточенні розлючених бойовиків, Петро Олексійович виглядав героєм.
Зрозуміло, всі пориви душі Порошенка ретельно фіксували камери, особливо П’ятого каналу. Тож високий рейтинг політика став наслідком поєднання вибуху народного невдоволення владою зі спритним піаром на цих подіях. Простіше кажучи, Порошенко просто скористався моментом, щоб набрати політичних балів.
І це вдалося йому блискуче. Як красномовно свідчать дані опитувань, в плані піару Порошенко зробив більше, ніж будь-хто з лідерів опозиції. Фактично, рейтинги його колег змінилися мало, а Петро Олексійович виринув з небуття, щоб засліпити усіх. Якщо ж без пафосу, кожен з опозиційної трійки притягнув на Майдан свою партію, Порошенку виявилося достатньо одного телеканалу… ну, і грошей для підтримки полум’я народного гніву. Як наслідок, виборча кампанія отримала ту саму темну конячину, на яку в глибині душі всі чекали.
…чи все таки троянський кінь?
ПіК дає майже 100% гарантію, що Порошенко балотуватиметься в президенти. На цей нібито нерозсудливий вчинок його штовхнуть не лише непомірні амбіції. За даними ПіКу, в певний момент «сім’я» розглядала питання захоплення контролю над П’ятим каналом – таке придбання суттєво знизило б дефіцит медіа-ресурсів, який вона ще відчуває. Проте навіщо грубі рухи, якщо проблему можна вирішити… більш технологічно?
Звісно, питання не лише в одному телеканалі. Сьогодні стан бізнесу Порошенка, м’яко кажучи, не ідеальний – про це свідчить згортання виробництва в Маріуполі, масові звільнення на фабриках і умисне затягування Росією питання Рошену. В Кремлі начебто на щось очікують, можливо, щоб Петро Олексійович зробив крок назустріч… З огляду на зміцнення зв’язків російського та українського керівництв, це виглядає логічним. І безперечно приємним, якщо домовлятися буде секретар РНБО – людина нечужа Порошенку.
У великій грі Януковича Петро Олексійович справді ідеальний технічний кандидат. Високий рейтинг і реноме опозиціонера роблять з нього козир, який непросто перебити. Мета тут досить прозора – він повинен відтягнути голоси від найрейтинговішого суперника Януковича, щоб вийти з чинним президентом в другий тур виборів.
А як же домовленості про єдиного кандидата, як же реноме опозиціонера? – спитає читач. Відповідь тут проста, як виборчий бюлетень: єдиного кандидата від опозиції не буде, або ж його висунуть суто формально. Нещодавно Тимошенко заявила, що до першого туру цього робити не можна – нібито зарано, бо на єдиного – неповторного спрямують репресивний апарат. Насправді це брехня. Тимошенко знає, що в 2015 році балотуватися вона не зможе. Потім ситуація зміниться: якщо в 2015-му президентом стане хтось з нинішньої трійці – в 2020-му він не поступиться ЮВТ.
А взагалі, Тимошенко не зацікавлена у перемозі опозиційного кандидата в 2015 році. Вона розраховує на невеличкий безлад в 2020 році (коли Янукович постане перед проблемою спадкоємця), і тоді з’явиться більше шансів реваншуватися. Нехай прибічники Євромайдану не спокушаються: заява Тимошенко – насправді ознака, що існує наказ Яценюку заблокувати визначення єдиного кандидата. І Арсеній Петрович легко це зробить, бо єдиний кандидат може з’явитися лише шляхом консенсусу, чого тим паче не станеться після першого туру. Навіщо витрачати ресурси на суперника – попереду ж ще 2020 рік?
До речі, Порошенку навіть легше блокувати появу єдиного кандидата, ніж Яценюку. Формально він не скутий домовленостями, як члени опозиційного клубу. Логічно, що час «Х», тобто найзручніший момент для оголошення єдиного кандидата настане напередодні голосування в першому турі – тоді було б зручно знятися на його користь. Та ще зручніше Порошенку зробити тут паузу і вести кампанію далі. Після виходу в другий тур він розведе руками і скаже, що не в змозі домовитися про єдиного кандидата, а тому винна сама опозиція, до чого ж тут він…
Проте в цій стрункій схемі є суттєвий недолік. Нинішній рейтинг Порошенка роздмухав Євромайдан. Ослабнуть протести – впаде і рейтинг, бо за душею у власника Рошену немає нічого, крім амбіцій та холодного розрахунку. Петро Олексійович добре розуміє цю залежність. Саме тому він кидає в жерло революції мільйони доларів (про допомогу зізнавався сам). А на днях прохопився, що майдани по всій Україні мають залишитися до перемоги, тобто президентських виборів, і що він наполягає на цьому. Прозвучало досить переконливо, хоча й дещо неоднозначно. Власне, як і все, що Порошенко робить і каже на публіку.
Джерело: ПІК
