Якщо особа має законні причини для відстрочки від призову, то після відвідання територіального центру комплектування та соціальної підтримки, вона її отримає. Про це розповів адвокат Андрій Новак.
«Те, що вручають повістки тим, хто не може бути мобілізованим, то тут проблема криється не в тому, що воєнкоми злі і погані, а в тому, що люди не виконують вимоги законодаства, не сповіщають військокомати про зміну свого статусу. Тому що військкомат не знає про людину нічого, окрім того, що записано в її особовій справі.
Вона могла бути виписана ще на особу, яка закінчила школу чи військовий університет. Тобто на той момент хлопець був абсолютно здоровий, холостий, без дітей, у батьків не було болячок, хвороб чи інвалідності. Прийшла війна, а виявляється, що у людини вже троє дітей, або в нього якась стадія інвалідності, у родичів (батьків чи у дружини) якась стадія інвалідності, а військкомат про це не знає – його про це ніхто не сповіщав.
Коли вручають таким людям повістки, не треба піднімати паніку і бити ґвалт. Треба прийти до військкомату з документами, які підтверджують [право на відстрочку]. У переважній більшості випадків ніяк проблем з цим немає. Звісно, крім славнозвісних військкоматів на західній Україні… Там є «приколи»”, — прокоментував правозахисник.
Також адвокат пояснив, чому у деяких регіонах люди скаржаться на те, що повістки видають людям, які мають підстави для відстрочки від служби, у той час як багатьом добровольцям говорять про те, що у них поки «немає необхідності»:
«По кожному регіону від Генштаба є свої мобілізаційні плани, мобілізаційні завдання по кількості осіб, скільки необхідно мобілізувати. Дана інформація є закритою і ми не знаємо, можливо саме Генштаб дав команду у певному регіоні мобілізувати певну кількість осіб. По інших регіонах дійсно може цього не бути. Ми цього не знаємо. Ще я думаю, що тут дійсно більше самоуправство місцевих воєнкомів», — поділився Новак.
Також експерт поділився, чи можна якось вплинути на діяльність місцевого керівництва, відповідального за мобілізацію: «Стосовно того, як їх покарати або змусити працювати в правовому полі – гадаю, що масовими скаргами як до військової адміністрації, так і до Генштабу, так і військової прокуратури. Зараз я сумнівають, що будуть якісь дії, направлені на притягнення до відповідальності, але щось мені здається, що після завершення війни, коли ми переможемо, таких керівників воєнкоматів можуть притягати до відповідальності».
