Українці звикли наступати на одні й ті ж граблі. На жаль, цей вислів має під собою вагоме підґрунтя.
Інакше як пояснити той факт, що за 23 роки наш народ так і не спромігся побудувати високорозвинену потужну країну, а натомість віддав усі важелі правління до рук декількох кланів, продовжує жити у бідності і нарікати на погану владу й несправедливість, але на виборах знову ведеться на «нові обличчя», які насправді такими не є. Може, вкотре потрапивши у полон ілюзій, тому й голосує за такі проекти, як «Самопоміч».
«Подайте на поїздку до Шустера бідному нардепу з «Самопомочі»!
Не встигли завершитися вибори, а новоспечені депутати від «Самопомочі» вже почали жалісливо нарікати на малі зарплати і те, як важко їм буде себе коханих забезпечити. Спершу цю тему підняла перший номер квазіоб’єднання Ганна Гопко.
«Потрібно підвищувати зарплату депутатам. І це справедливо, тому що, наприклад, у партію «Самопоміч» не пройшли три гідних представники боротьби з корупцією, які сказали, що на 6 тисяч вони не зможуть себе утримувати, і ми втратили таких людей», – сказала Ганна Гопко. Виходить, члени «Самопомочі» не бачать зараз більш нагальніших питань у державі, ніж розмір зарплати нардепа? Тоді чому вони взагалі йшли до парламенту?
Інший лідер «Самопомочі» Оксана Сироїд, четвертий номер у списку, взагалі назвала популізмом вимушене в умовах війни обмеження зарплати нардепів.
«Моя позиція, що обмеження зарплати – це популізм. Я приїжджаю, наприклад, до Шустера чи на інші виступи, люди хочуть бачити політиків на телебаченні. Бензин коштує приблизно 100 грн., щоб доїхати на власному автомобілі, щоб це забезпечити, а на таксі це буде ще дорожче», – слізно бідкається Оксана Сироїд із «Самопомочі».
Бачимо, що рівень мислення новообраного нардепа – доволі специфічний. І зовсім не європейський: для депутатки від «Самопомочі» на ефіри зручно їздити лише на власному автомобілі чи таксі. Напевно, для таких людей поїздка в громадському транспорті означатиме акт великого приниження. Яку ж країну можуть побудувати депутати, які основну суть своєї роботи бачать в комфортних поїздках та участі у телеефірах?
Кандидатка і без п’яти хвилин майбутній нардеп спробувала пояснити, чому інші люди можуть прожити на зарплату 1000 гривень, хоча це й сумно, а от нардепи – ні: «Одна справа, коли людина живе на недостойну зарплату, не маючи спокус, а інша, коли людина живе на таку зарплату і має спокуси».
Однак, виникає питання: чому в бідній країні влада має спокушатися жити багато, а народ продовжуватиме заледве зводити кінці з кінцями? Може, варто прив’язати законодавчо рівень зарплати нардепа до рівня мінімальної чи середньої зарплати в Україні? Тоді й народні обранці краще працюватимуть, бо рівень їх добробуту визначатиметься тим, наскільки заможно живуть українці. Але, схоже, Оксані Сироїд таке навіть не спадало на думку.
Представниця «Самопомочі» розповідає, що вона заробляла 200 000–300 000 гривень за рік. А тепер змушена буде обмежувати себе через низьку зарплату нардепа. «Якщо ці суми будуть значно меншими, то це зовсім інші відчуття. Ось об’єктивно, де брати гроші?», – бідкається Оксана Сироїд.
Може, цій пані просто не варто було йти в народні депутати, щоб потім не страждати через такі неприємні відчуття? Дико й неприпустимо, що в час, коли Україна перебуває у стані війни, а рівень життя більшості громадян суттєво впав, для новоспечених депутатів питання власних статків стає їх основною тривогою.
Ось такі зовсім не патріотичні й далеко не передові ідеї принесуть у парламент представники «Самопомочі». Хоча ще кілька місяців тому багато теперішніх новообраних нардепів критикували тодішніх депутатів і їх зарплати. Невже тепер ситуація змінилась?
«Самопопоміч» як постачальник нової генерації «тушок»
ЦВК ще не порахувала результати виборів, а в проекті мера Львова вже з’явилися перші «тушки». На повірку «Самопоміч» виявилася не дисциплінованою командою, а звичайним конгломератом людей, об’єднаних бажанням потрапити у Верховну Раду.
Наприкінці жовтня частина представників партії «Воля», яка йшла на вибори в одній упряжці з «Самопоміччю», заявила про вихід із цього політичного проекту.
Юрій Дерев’янко, котрий переміг на 87-му окрузі, звинуватив Андрія Садового і його партію в порушенні правил співпраці та оголосив про намір створити окреме міжфракційне об’єднання «Волі» в новому складі парламенту. Юрій Дерев’янко звинуватив «Самопоміч» у тому, що вона «не підтримала узгоджених мажоритарних кандидатів на окремих округах, а деякі її активісти не відповідають люстраційним і морально-етичним критеріям». Його заяву підтримали ще четверо новообраних депутатів (Ірина Суслова, Андрій Немировський, Олексій Кузьменко та Руслан Солодовніков). Таким чином, ще не ставши парламентською силою, проект Садового продемонстрував новий, вищий рівень «тушкування».
Але цим внутрішні чвари не завершилися. Один із засновників партії «Воля» Єгор Соболєв назвав Юрія Дерев’янка «талановитим шахраєм, за яким стоїть величезне угруповання з викачування грошей платників податків». При цьому Соболєв зазначив, що це була велика помилка – залучати його до формування цієї політичної сили. Дивно, як тоді всі ці діячі опинилися в одному політичному човні, яким веслує такий «принциповий і політично чистий» на людях Андрій Садовий?
Тим часом, ЗМІ повідомляли про зв’язки Дерев’янка з екс-нардепом від Партії регіонів Василем Гурєєвим. Ні для кого не був секретом і той факт, що у 2006 році Юрій Дерев’янко пройшов у Раду, як член ПППУ Анатолія Кінаха, але за списком блоку «Наша Україна». У 2010–2012 роках цей діяч був членом «Фронту змін» Арсенія Яценюка, звідки його «попросили» у 2012 році за порушення партійної дисципліни. А тепер вирішив знайти прихисток у союзі з «Самопоміччю».
Що взагалі здатна зробити «Самопоміч» у Верховній Раді, якщо це штучне неприродне утворення «сиплеться» вже тоді, коли у протоколах ще навіть не висохли мокрі печатки? Коли кандидати в нардепи, які йшли в одній команді у Верховну Раду, публічно обзивають одне одного шахраями, негідниками і звинувачують у зраді, стає зрозуміло: «Самопоміч» є віртуальним проектом, не здатним працювати на благо країни у вищому законодавчому органі.
Але це ще не все. Джерела видання ДеПо повідомляють, нібито інші представники «Самопомочі» теж здійснюють різні відцентрові тілорухи. За цією інформацією, з 33 потенційних членів фракції «Самопоміч» Садовий має контроль тільки над дев’ятьма майбутніми нардепами. А перший номер списку Ганна Гопко вже нібито просить для себе певні посади. «То вона хоче бути главою фракції «Самопоміч», то заявляє про несподівані амбіції працювати в уряді після формування коаліції», – кажуть джерела.
Зараз політичне дітище Андрія Садового має всі шанси стати основним джерелом «тушок» нового парламенту, оскільки цей проект створений штучно, а його учасники не об’єднані спільною ідеологічною базою чи хоча би єдиним центром впливу.
Професійне хамелеонство
21 жовтня лідер «Самопомочі» Андрій Садовий відвідав Івано-Франківськ. Там він тепло зустрівся з кандидатом у нардепи по Івано-Франківську Олександром Шевченком, якого раніше було помічено у підкупі виборців, про що повідомляли регіональні ЗМІ та мережа ОПОРА. Зустріч Андрія Садового не була випадковою, адже Олександр Шевченко належить до групи «Приват» Ігоря Коломойського. Як повідомляють джерела, з цією олігархічною силою мера Львова тепер пов’язують дуже близькі стосунки.
Перебуваючи на Прикарпатті, Андрій Садовий дозволив собі сказати, що «бандити захопили владу в Івано-Франківську і грабують місто». Це викликало природне обурення тамтешньої влади. Представники 21-ї громадської організації та міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус підписалися під зверненням, у якому висловили своє обурення заявами мера Львова Андрія Садового стосовно влади міста.
Автори звернення наголошують, що образ Садового як «професійного господарника», є штучним і зліпленим із допомогою власних медіа. Адже одним із головних показників стану економіки в будь-якому місті є його інвестиційна діяльність. Так, обсяги прямих іноземних інвестицій у 2013 році в місті Івано-Франківську становили 140,9 мільйона доларів, у І півріччі 2014 року – 139,5 мільйона доларів, тоді як у Львові – 16,1 мільйона доларів. 87% дітей дошкільного віку в місті Івано-Франківську охоплені навчанням у дошкільних закладах, тоді як у місті Львові цей показник – 68%.
«Садовий, як лідер об’єднання «Самопоміч», у своєму зверненні заявляє, що це «люди зрозуміли, що Янукович веде країну у прірву». Цікаво, чи розумів це міський голова міста Львова пан Андрій Садовий у 2011 році, коли у місті Форосі, в колі найближчих соратників тодішнього президента України з Партії регіонів, вітав Януковича з його днем народження?
Кожного дня ми бачимо Садового на різних каналах нашого телебачення, де він рекламує своє об’єднання «Самопоміч», хоча одна секунда політичної реклами на центральних телеканалах зараз коштує від 400 до 2 тисяч гривень. За хвилину політичної реклами – понад 100 тисяч гривень. Кожен рекламний блок повторюється десятки разів на день і на багатьох різних каналах. Один білборд коштує від 2 до 8 тисяч гривень. Ними зараз всіяна вся країна. То звідки ж ці гроші?», – наголошується в документі.
Відповіді від хитрого Андрія Садового на ці конкретні факти немає. Як і на те, наскільки близькими та взаємовигідними були стосунки між Партією регіонів і мером Львова під час підготовки до Євро-2012. Напевно, тому, що засновнику проекту «Самопоміч» немає що відповісти. Адже викрутитися тут не вдасться ніяк. Втім, природна схильність до політичного та професійного хамелеонства, схоже, завжди була сильним козирем Андрія Садового.
«Самопоміч» як олігархічний проект
Аналіз списку об’єднання «Самопомочі» на вибори до Верховної Ради свідчить, що його кандидати у нардепи – це збірна «солянка» різних за поглядами людей. Цікаво, що більшість із них не мають жодного відношення до політики, проте так чи інакше пов’язані з бізнесом: є директорами чи працівниками приватних фірм, керівниками та юристами різних фондів. Напевне, у «Самопомочі» не чули про принцип відокремлення влади від бізнесу. Тож, чого можна сподіватися від нібито нової політичної сили, якщо вона сповідує старі підходи в політиці?
Ходять вперті чутки, що «Самопоміч» активно фінансується олігархами, зокрема Ігорем Коломойським, який прагне встановити контроль над українським парламентом. Підстави стверджувати це – справді існують. Бо, як інакше пояснити той факт, що Андрій Садовий і його команда майже не злазили з екранів телеканалу «1+1», який контролюється цією групою? Звідки величезні гроші на виборчу кампанію по всій країні у проекту, який іще кілька місяців тому не був нікому відомий? Чи не надійшла до нього «спонсорська» допомога від олігархів, які дуже хочуть зробити парламент своїм кишеньковим органом?
Та й програма «Самопомочі» радше нагадує набір чудових рекламних гасел, милих слуху людини, аніж серйозний документ. У ній зібрано цікаві побажання, частина з яких запозичена у інших партій (час єднатися, децентралізація, люстрація й таке інше). Однак немає повноти картини й структурованості. Важко збагнути, якого ж політичного спрямування це дивне об’єднання, що раптово здобуло симпатії виборців, – праве, ліве, ліберальне чи просто ніяке?
Утім, вже тепер зрозуміло, що декларація виборчого списку «Самопомочі» виконана не буде. Адже в ній ішлося про те, що «усі його учасники домовляються про створення у Верховній Раді наступного скликання спільної парламентської фракції за участю усіх – як депутатів, обраних за списком «Об’єднання «Самопоміч», так і депутатів, висунутих партіями-підписантами цієї декларації та обраних у мажоритарних округах».
Як показали події останніх днів, кандидати у депутати від фактично мутованого аномального політичного дітища Андрія Садового, навіть не встигнувши отримати мандати, вже розсварилися. А окремі його учасники набагато більше хвилюються про свої майбутні статки, аніж про долю України. То про яку ефективну і наполегливу роботу цієї різношерстої групи осіб може йти мова у Верховній Раді? Відповідь – очевидна.
Джерело: ВГолос
