За різними оцінками, близько 30% громадян України живуть не за місцем реєстрації.
І є як мінімум 7 послуг, які вони не можуть отримати від держави там, де фактично мешкають.
Хоча закони та Конституція України однаково гарантують дотримання прав та доступ до послуг усім громадянам країни.
Отже, якщо ви, як і 30% українців, живете в одному місці, а зареєстровані в іншому, не зможете:
1. ОФОРМИТИ ID-КАРТКУ ТА ОТРИМАТИ ІНШІ ПАСПОРТНІ ПОСЛУГИ
У час новітніх технологій, коли закордонний паспорт можна оформити будь-де, свій перший паспорт громадянина України нового зразка – так звану ID-картку –людина отримує лише за місцем реєстрації.
Про це говорить постанова Кабміну від 25 березня 2015 року №302: документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником до територіального органу або територіального підрозділу Державної міграційної служби (ДМС), або Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) за зареєстрованим місцем проживання особи.
А якщо у вас не ID-картка, а старий паспорт книжечкою, то при досягненні вами 25- або 45-річчя доведеться до нього вклеювати нову фотографію. Теж “за пропискою”.
2. ЗАРЕЄСТРУВАТИ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ СВОЄЇ ДИТИНИ
Зареєструвати своє місце проживання не є найпростішим завданням, але дорослі хоча б можуть обирати, де їм “прописатися”. З дітьми ситуація складніша.
Батьки зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня отримання свідоцтва про народження.
Процедура в цьому випадку максимально спрощена і за бажанням батьків або одного з них, документи для прописки новонародженого можуть бути подані через РАЦС під час проведення держреєстрації народження.
Але місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, може бути зареєстровано виключно за адресою реєстрації її батьків.
Якщо вони “прописані” за різними адресами, тоді місце проживання дитини реєструють разом з одним із батьків за письмовою згодою другого.
Дозвіл на прописку не потрібен, якщо місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки.
3. ВІДДАТИ ДИТИНУ У ПЕРШИЙ КЛАС
Цього року міністерство охорони здоров’я офіційно відмовилося від принципа “до лікаря за пропискою”, проголосивши медреформу.
Одним з її результатів є можливість звернутися до обраного лікаря незалежно від місця реєстрації пацієнта.
Натомість Міносвіти впровадило принцип “в перший клас за пропискою”.
Відповідно до нових правил зарахування, держава гарантує місце в школі, яка найбільш наближена до місця проживання родини.
Але якщо Закон України “Про освіту” не містить жодної вимоги щодо підтвердження місця проживання, до якого має бути наближена школа, то практика його застосування показує – найпростішим способом підтвердження для директорів шкіл стала саме “прописка” батьків.
Досвід батьків цьогорічних першачків показує, що у вашій громаді поблизу взагалі може не бути державної чи комунальної школи, бо ви мешкаєте в новозбудованому житловому комплексі чи у селі, віддаленому від опорної школи.
Або школа біля дому пропонує низьку якість освіти.
Чи ви роками мешкаєте в громаді без реєстрації місця проживання і вашій дитині відмовляють в прийнятті до школи, бо за документами вона нібито не мешкає поруч зі школою – тоді дитину можуть зарахувати за жеребкуванням на вільне місце, якщо воно, звісно, залишиться.
В усіх цих випадках дитина без реєстрації місця проживання поряд зі школою ризикує взагалі не потрапити до першого класу.
4. ОТРИМАТИ ПІЛЬГИ
Більшість видів соцдопомоги, виплати державних соціальних гарантій, призначення пільг відбуваються за місцем проживання заявника.
Майже у всіх випадках місце проживання повинно бути підтверджено реєстрацією.
Наприклад, будь-які пільги для людей з інвалідністю, для учасників бойових дій та членів їхніх сімей надають “за пропискою”.
Місцеві пільги стосуються виключно мешканців громад – тобто осіб, які в громаді зареєстровані.
Наприклад, так звану “картку киянина”, яка дає певні додаткові пільги і знижки, може отримати тільки особа, яка зареєстрована і мешкає у Києві.
Хоча можливість призначення пільг та держдопомоги за місцем фактичного проживання, яке відрізняється від місця реєстрації, доведена, наприклад, практикою надання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Її можуть призначати не тільки з урахуванням “прописаних” в житлі людей, але й фактичних не зареєстрованих мешканців.
Так держава намагається справедливо розподіляти безповоротну фінансову допомогу, якою є субсидія.
І тут реєстрацію місця проживання не вважають надійним критерієм, що підтверджує факт проживання людини за певною адресою.
5. ПРОГОЛОСУВАТИ НА МІСЦЕВИХ ВИБОРАХ
Конституція України гарантує кожному громадянину право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів держвлади та органів місцевого самоврядування.
Але брати участь у виборах міського чи сільського голови, депутатів місцевих рад може лише мешканець місцевої громади із зареєстрованим місцем проживання в ній, за законом “Про місцеві вибори”.
Навіть якщо ви вже 20 років проживаєте в Києві, але досі зареєстровані у Житомирі, ви не зможете обирати міського голову Києва.
Адже, за “пропискою”, залишаєтесь частиною територіальної громади міста Житомир, місцевих політиків якого, може, й в очі ніколи не бачили.
Саме місцева влада, особливо в умовах децентралізації, отримала дуже багато повноважень – від заборони продажу пива до встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
Місцева влада – це про транспортну інфраструктуру, дороги, школи, лікарні, садочки – тобто все, що стосується кожної особи, яка проживає в громаді.
Але кількість перелічених елементів розраховують з огляду на кількість осіб, чиє місце проживання зареєстровано в громаді.
Бачите різницю?
Наприклад, за офіційними даними Держстату, наразі у Києві “постійно проживає” (тобто зареєстровано) 2,9 мільйонів осіб.
Неофіційна цифра сягає чотирьох мільйонів.
Тобто інфраструктура міста розрахована не на реальну чисельність людей, які щодня користуються нею, а на кількість “прописаних”.
6. СПЛАЧУВАТИ ПОДАТКИ І ПОДАВАТИ ЗВІТНІСТЬ, ЯКЩО ВИ ПРИВАТНИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ
За законодавством, реєстрація фізичної особи-підприємця відбувається за зареєстрованим місцем проживання особи.
А єдиний податок, який зазвичай сплачують фізичні особи-підприємці, йде до місцевого бюджету громади, в якій вони зареєстровані.
Отже, якщо ви мешкаєте і займаєтесь бізнесом у Києві, а зареєстровані в Луцьку, то ваш єдиний податок фінансуватиме громаду Луцька.
Хоча гроші з вашого податку логічно було б спрямовувати в громаду, де ви мешкаєте, щоб вона могла забезпечити вам і вашій родині комфортне проживання тут і зараз.
Щонайменше раз на три місяці вам необхідно подавати звітність і періодично робити звірку, і для цього може знадобитися їздити у податкову.
І це треба буде робити у робочий день, звичайно, що викликає додаткові незручності.
7. СУДИТИСЯ, ТОБТО БУТИ УЧАСНИКОМ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ
Незалежно від вашого статусу (позивач, відповідач, третя особа, свідок), судову повістку вам надсилатимуть за зареєстрованою адресою місця проживання.
Якщо місце проживання чи місце роботи відповідача, третьої особи, свідка невідомі, їх можуть викликати до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Якщо ви не живете за зареєстрованим місцем проживання, радимо уважно слідкувати за цим ресурсом https://court.gov.ua/.
Адже якщо до вас подадуть позов, суд надсилатиме вам повістки на адресу реєстрації.
Якщо ви там не проживаєте, можете і не дізнатися про те, що повним ходом триває судовий розгляд справи, в якій ви фігуруєте.
Уявіть, одного разу вашу автівку зупиняють і ви дізнаєтеся, що вона заарештована за рішенням суду (таке можливо, наприклад, у справах про стягнення коштів за кредитними зобов’язаннями).
А ви про позов навіть не знали, а тому не могли ніяк захистити себе і представити свою позицію у суді.
Приблизно третина наших співгромадян не може реалізувати свої права, отримати послуги там, де вони живуть.
Тобто замість того, щоб бути простим і зручним механізмом обліку населення для кращого забезпечення його потреб, реєстрація місця проживання (яка й досі не позбулася рис радянської системи прописки) стає обтяженням для людей, обмежує їх у реалізації прав, а іноді – як у випадку із тими, хто виїхав з окупованих територій – взагалі позбавляє права (наприклад, брати участь у місцевих виборах).
Тому система реєстрації місця проживання повинна бути змінена.
Наразі міністерство внутрішніх справ із залученням представників інших міністерств, громадських активістів та експертів працює над розробкою нової моделі реєстрації, яка дозволить кожному громадянину України реалізувати свої права та отримувати будь-які послуги там, де він живе.
Це дозволить кожному і кожній стати повноправними членами місцевих громад, впливати на рішення щодо їхнього щоденного життя, а також забезпечить зручне користування всіма гарантованими державою послугами.
