Так вже сталося, що наш народ надто довго жив без війни – настільки довго, що вже й, було, повірив: прислів’я «Той народ, який не годує свою армію, годуватиме чужу» для нього втратило актуальність. Як виявилось, не втратило і актуальність ця загострюється все більше і більше по мірі надходження до терористів самопроголошених «ЛНР» – «ДНР» через дірявий кордон з нашим східним сусідом кожної нової партії все більш сучасних і смертоносних озброєнь та з кожним новим похороном чергового молодого героя, загиблого від рук отих терористів.
Віднедавна питання забезпечення вояків ефективним індивідуальним бронезахистом постало руба і на Прикарпатті, де у травні цього року було сформовано 5 батальйон територіальної оборони. Відповідною директивою Генерального штабу Збройних Сил України новосформований батальйон після бойового злагодження вирішено направити для виконання завдань за призначенням у зону проведення антитерористичної операції, а там, як відомо, без броні – скрутно.
Власне, питання забезпечення батальйону бронежилетами – не нове і не постало разом з створенням батальйону. Адже ще 17 березня цього року під час розширеного засідання колегії Івано– Франківської обласної державної адміністрації, на якому ухвалювалося рішення про створення в області Ради оборони, військовий комісар Івано– Франківського обласного військового комісаріату полковник Ігор Павлюк говорив про те, що на Прикарпатті формуватиметься батальйон територіальної оборони і що, ті хлопці, хто проходитиме у батальйоні військову службу повинні були забезпечені військовою формою, усім необхідним майном та мати сучасне захисне обладнання: сучасні бронежилети та кевларові каски. Каменем спотикання тоді стала озвучена військовим комісаром сума коштів, необхідних для забезпечення батальйону: 4,5 мільйони гривень. Ґвалт підняли деякі депутати Івано– Франківської обласної ради та окремі громадські активісти.
Озвучена І. Павлюком сума їм здалася просто космічною. Переконані, що оскільки батальйон – структура Збройних Сил, а відтак і забезпечувати його повинно у повному обсязі Міністерство оборони, вони воліли б віддати оті 4,5 мільйони хлопцям з «Самооборони» та «Воїна-патріота», які, за твердженням громадського активіста Михайла Бойчука, більш відомого на Прикарпатті як «Хімік» вже 20 березня планували виїхати (втім, як показав час, так і не поїхали) на Схід і боротися з тамтешніми сепаратистами та російськими окупантами самотужки, і замість того, щоб надати військовим всебічну допомогу і сприяння, вдалися до безглуздих і недоречних у такий час звинувачень військових у розбазарюванні військового майна.
Сьогодні експерти все більше схиляються до думки про те, що тоді ані керівництво області, ані депутати, ані громадські активісти попросту не вірили в те, що 5 батальйон територіальної оборони таки буде сформовано. При чому не вірили вони в це аж то того самого моменту, коли до батальйону, на той час укомплектованого військовою технікою та озброєнням, почали призивати за мобілізацією військовозобов’язаних. Адже ще 30 квітня, коли питання формування в усіх областях батальйонів ТрО вже було справою вирішеною, на пленарному засіданні 28– ї сесії Івано– Франківської обласної ради окремі народні обранці від деяких патріотичних фракцій, обговорюючи виступ Івано-Франківського обласного військового комісара щодо проблем, пов’язаних із забезпеченням військовослужбовців військовою формою та засобами захисту, говорили про батальйон як про щось примарне, не існуюче – такий собі «придуманий військовими» привід, витягнути з обласної скарбниці народні кошти.
Ще менше вірилося їм у те, що батальйон врешті – решті буде спрямовано на Схід.
Відтак, і забезпечення вказаної військової частини усім необхідним обласна влада здійснювала за принципом: від другорядного до першочергового, себто спочатку пінка для гоління і бритви, труси, шкарпетки, потім форма, а потім, глядиш, і до бронежилетів доберемось.
Одразу обмовлюсь: фінансування формування та діяльності батальйону відбувається з двох джерел і на цьому неодноразово наголошував голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Андрій Троценко.
«Забезпечення військовослужбовців у частині заробітної плати, в частині технічно-матеріального забезпечення буде проводитись з державного бюджету. – зазначив він 18 травня в інтерв’ю коломийському телеканалу «НТК», – Одначе є проблеми, які ми беремо на себе, тобто не може державний бюджет дати повноцінне забезпечення, тому Рада оборони Івано-Франківської області (профінансує решту видатків – ред.) із цільового фонду, який у нас діє – я нагадую, що на даний момент там більше 5 мільйонів гривень…» Серед видатків 5 батальйону ТрО, які планувалося профінансувати з коштів озвученого губернатором цільового фонду – також і видатки на закупівлю бронежилетів. От тільки, як вже було сказано вище, обласна влада до останнього, схоже, не вірила в те, що батальйон врешті – решті буде залучено до АТО – навіть тоді, коли батальйон вже на повну проходив бойове злагодження на полігоні «Прибан», що поблизу містечка Сторожинець, на Буковині. А тому кошти обласного цільового фонду для потреб закупівлі захисного спорядження надійшли на рахунок Івано-Франківського обласного військового комісаріату лише 30 травня (і це не зважаючи на той факт, що офіцери Івано– Франківського обласного військового комісаріату перед тим мало не щодня, починаючи з 17 березня, оббивали пороги Ради оборони області та її сектора фінансового забезпечення, благаючи тамтешніх керівників вжити заходів щодо забезпечення батальйону бронежилетами). Як вже зазначалося, кошти ці – з обласного цільового фонду, а отже бюджетні. А отже і витрачати їх можна лише за встановленою процедурою, тобто (при такій великій сумі) через тендер, і лише на придбання такого спорядження, яке є сертифікованим у Міністерстві оборони як спорядження, придатне для застосування у збройних силах.
Так вже сталося, що коли мова йде про бронежилети 4-го класу захисту, такими бронежилетами, сертифікованими до застосування у Збройних Силах України, є лише бронежилети типу «Корсар М3» та «Корсар 4». Виробляє їх в Україні лише одне підприємство – товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП- 3000» – фірма, яка має відповідну ліцензію Міністерства оборони України на право постачання бронежилетів до Збройних Сил України. До слова швидкість виробництва бронежилетів на цій фірмі – не дуже висока – в середньому 250 бронежилетів на добу. Потреба ж Збройних Сил у захисному спорядженні – 47 тисяч штук. Чи варто говорити, що при такій швидкості виробництва нашим солдатам довелося б чекати на очікуваний захист кілька місяців. Що б там не казали, а в цих складних умовах командування Івано-Франківського обласного військового комісаріату без діла не сиділо. Як варіант, розглядалася можливість виробництва бронежилетів для 5 батальйону ТрО одночасно у кількох компаніях. Крім ТзОВ «ТЕМП– 3000», було розглянуто пропозиції товариств з обмеженою відповідальністю «Матеріалознавство» та «Весь світ бронедверей», кожна з яких також займається виробництвом засобів індивідуального бронезахисту.
Але бюджетні кошти – це є бюджетні кошти. «Я особисто телефонував і спілкувався з начальником Тилу Збройних Сил України генерал-майором Ігорем Павловським, – розповідає військовий комісар Івано– Франківського обласного військового комісаріату полковник Ігор Павлюк, – і він попередив мене, що якщо ми купимо бронежилети іншої, не ліцензованої, фірми і в районі виконання завдань за призначенням хтось із військовослужбовців батальйону, будучи одягненим у такий бронежилет, не дай Боже, загине, особисто я нестиму за це кримінальну відповідальність».
Вихід – один: продовжувати співпрацю з ТзОВ «ТЕМП-3000» і чекати, поки компанія спроможеться виконати замовлення прикарпатських військових. Та справа не лише у тривалому процесі виробництва. Як вже було зазначено, виділені обласною владою кошти – бюджетні. А отже і витрачати їх можна лише за встановленою законом процедурою і у встановлені законом строки. Зважаючи на той факт, що субвенція з обласного бюджету надійшла лише 30 травня, переговорні процедури з фірмою– виробником бронеспорядження вдалося провести лише 11 червня. Відтак, зважаючи на передбачені законом процедури укладення договору з ТзОВ «ТЕМП-3000» (а без договору, звісно, жодної мови про виробництво продукції йти не може) могло відбутися лише не раніше 25 червня. Дорогоцінний час катастрофічно втрачався.
Дану обставину вміло використали деякі любителі попіаритись за рахунок політичних спекуляцій. Як наслідок, 9 червня дорогу до військового містечка у смт. Делятин – пункту постійної дислокації батальйону – заблокували десятки матерів та дружин військовослужбовців спільно з представниками самооборони. Тож батальйон не зміг виконати поставлене перед ним бойове завдання і змінити на блокпостах у районі проведення АТО хлопців з Чернігівщини. Навряд чи пан депутат, який так полюбляє писати блоги про «злих військових, які відправляють при карпатців на гарматне м’ясо», зможе пояснити бійцям Чернігівського батальйону, чому очікувана зміна до них в означений час не прийшла.
Одночасно керівництво Івано-Франківської ОДА на засіданні Ради оборони області 17 червня, вирішило, зважаючи на неможливість освоєння виділених коштів у найкоротші терміни, відкликати виділені кошти.
Ситуація, здавалося б, безвихідна. Але наші військові здаватися не звикли. Відтак, у цих умовах командування Івано-Франківського обласного військового комісаріату знаходить, напевно, єдино правильний вихід. «Я звернувся до численних меценатів, – розповідає полковник Ігор Павлюк, – і попросив їх перерахувати кошти і придбати на фірмі «ТЕМП» хоча б 50 бронежилетів (саме стільки необхідно для того, щоб забезпечити захистом хоча б ті зміни, які нестимуть службу на блокпостах) у приватному порядку. Зробити так само я попросив і військових комісарів у районах. Скажу вам також по секрету: я ініціював зібрання ради сім’ї Павлюків і ми також прийняли рішення виділити необхідну суму коштів для придбання одного бронежилета для наших хлопців».
Отож, як кажуть, собака гавкає, а караван іде, і, не зважаючи ні на що, покидати у біді прикарпатських вояків ніхто не збирається. Хоча бажаючих ставити палки у колеса не меншає.
Так, вже зараз у деяких інтернет – ЗМІ активно почали з’являтися матеріали про нібито завищену чи не вдвічі ціну, за якою прикарпатці закупляють «Корсари». Щоб розставити усі крапки над «ї» ми знову звертаємось до обласного військового комісара. «Ціна, за якою ми закуповуємо бронежилети на ТзОВ «ТЕМП-3000» – 5 140 гривень за штуку, – зазначає Ігор Павлович, – вона не взята зі стелі і не висмоктана з пальця. Це офіційна ціна і кожен може перевірити цю інформацію чи то на сайті компанії, чи безпосередньо звернувшись на фірму. Так, були випадки, коли бронежилети, про які йдеться, замовники отримували за ціною 4 200 гривень. Проте у таких випадках йдеться про бронежилети не в повному комплекті, тобто без захисного коміра та без захисту пахової області військовослужбовця. Можете що завгодно про мене говорити, але я ніколи в житті не погоджуся на купівлю бронежилетів у такій комплектації. Адже це життя і здоров’я наших, прикарпатських, хлопців. Я їх призвав до Збройних Сил і я за них відповідаю. Тому їхнє життя і здоров’я для мене найвища цінність».
P.s. На момент, коли номер готувався до друку, у 5 батальйоні налічувалося вже 200 бронежилетів. 50 з них було придбано коштом Міністерства оборони, решта – коштом меценатів. Крім того, на рахунок фірми «ТЕМП– 3000» від небайдужих прикарпатців надійшли кошти на придбання ще сотні бронежилетів для бійців батальйону. Робота з забезпечення військовослужбовців необхідним захистом триває…
Ярема Ясінський
