Аналіз нового законопроекту від МВС щодо «сервісних центрів» та «сервісних послуг»: чи стане простіше, швидше і дешевше отримувати адміністративні послуги?
4 квітня на засіданні Кабміну була оголошена ініціатива щодо заснування «сервісних центрів» та «сервісних послуг» Міністерства внутрішніх справ. 6 квітня ця ініціатива вже зафіксована в урядовому законопроекті 2567, і під тиском уряду дуже швидко може стати законом.Ця ситуація вкотре демонструє усі недоліки організації роботи теперішнього Кабміну.По-перше, законопроект внесено на уряд «з голосу» – тобто не проводилася його правова експертиза (а цей законопроект принципово не узгоджується із законом «Про адміністративні послуги»), він не проходив урядовий комітет.
Не проводилося й громадське обговорення (у пояснювальній записці написано, що «не потребує»), хоча навіть цей етап дозволив би МВС виправити принаймні найгрубші «ляпи» цього проекту.
По-друге, уряд вкотре продемонстрував, що не планує виконувати Коаліційну угоду. Бо остання передбачає (пункти 2.4.1, 2.4.2 Розділу VІІ) розвиток мережі центрів надання адміністративних послуг (тобто інтегрованих офісів, де мають надаватися базові послуги; а не кожне відомство буде створювати свій «цнапик»), і що повноваження з реєстрації автотранспортних засобів та оформлення посвідчення водія мають бути децентралізовані, тобто делеговані органам місцевого самоврядування.
Грузинське прикриття саботажу децентралізації
Отже, уряд вкотре показує, що має групу міністрів, які не бачать майбутнього у децентралізації. Крім, мабуть, особистого упередження до місцевої виборної влади окремих урядовців, на жаль, зміцнюють ці позиції й грузинські колеги – тепер нові українські урядовці, які впроваджують свій досвід в Україні.
Не сумніваюся, що грузинські українці щиро вболівають за успіх реформ. Але не можна нашвидкуруч робити переклади грузинських законів (як це сталося значною мірою і з цим законопроектом) та дописувати слова «закон України».
Варто зважати на те, що Україна майже вдесятеро більша за населенням і територією держава, тож централізована модель урядування нам не підходить. Також необхідно брати до уваги, що в Україні є і свій позитивний досвід та напрацювання у багатьох питаннях.
Тож навіть якщо є американські кошти на реформи, то може замість експериментів краще запозичувати досвід децентралізованих країн (Польща, Канада, ФРН) для України? Зрештою, навіть офіційно озвучених 400 млн. гривень, які передбачені у бюджетні на річне фінансування МРЕВ МВС, можна було б заощадити та розбудувати найсучасніші інтегровані прозорі офіси, якби усі необхідні громадянам адмінпослуги надавалися органами самоврядування.
Адже очевидно, що громадянину зручніше отримувати різні послуги в одному комфортному місці, а не в кількох місцях з обмеженим асортиментом послуг.
Реформа МВС нав’язує громадянам нові довідки і обов’язкові до сплати послуги
Але якщо повернутися до змісту законопроекту, то є кілька норм, які найбільше зачеплять споживачів «сервісних послуг» у «сервісних центрах» (перепрошую у читачів за тавтологію, але це офіційна термінологія законопроекту).
Це, зокрема, нав’язування платної «навчальної або освітньої літератури чи інших видань» (хто ж відмовиться купити брошурку з Правилами дорожнього руху перед здачею іспиту).
Незрозуміла й поява нових «послуг» як-то «допуск до іспиту на отримання посвідчення водія транспортного засобу»; «видача міжнародного посвідчення водія транспортного засобу»; «допуск особи протягом строку дії позитивної оцінки в результаті здачі теоретичного іспиту на отримання посвідчення водія до додаткового іспиту раніше встановленого строку…»; «разове користування тренувальною програмою, аналогічною програмою теоретичного іспиту на отримання права керування транспортним засобом»; «видача довідки про видачу посвідчення водія транспортного засобу» (до речі, для її видачі треба аж десять робочих днів) і т. д.
Дивує, чому взагалі «видача довідки про інформацію, що зберігається в базі даних Міністерства внутрішніх справ» чи «надання юридичним особам доступу до бази даних про втрачені паспорти та розшук осіб» є платними послугами. Загалом нам пропонують 50 таких «послуг».
Але найцікавіше, що «розмір плати за надання послуг, у тому числі за скороченою процедурою, визначається Кабінетом міністрів України» (частина 3 статті 10 проекту).
Тобто нам вкотре пропонують непрозорий спосіб визначення плати за адміністративні послуги. Нагадаю, саме через такі повноваження уряду сьогодні українці сплачують про 3-4 неправомірні платежі за закордонний паспорт та інші послуги. Чи є щось хороше у законопроекті? Так. Це акцент на електронні послуги, високий рівень персональної відповідальності усіх працівників (адміністраторів), деконцентроване прийняття кадрових рішень, можливість надсилання готових документів поштою тощо.
І навіть питання створення суб’єкта господарювання для надання послуг можна було б обговорювати, якби не гіркий досвід України з корупційними структурами-»паразитами» в тому ж МВС та ДМС, які обдирають громадян надуманими «платними послугами». Видача водійських посвідчень та реєстрація автівок не мають бути справою міліції Що можна було б виправити вже?
Навіть якщо Кабмін таки обере тактику створення цих «сервісних центрів» МВС, то автори реформи могли б саме тут конструктивно використати грузинський досвід і передбачити, що в містах, які вже мають належні центри надання адміністративних послуг і готові надавати також послуги МВС, окремий «сервісний центр» МВС не потрібен. Переконаний, що є міста України, які цілком впораються з цією задачею в належний спосіб (наприклад, Вінниця, Луцьк тощо).
Ще краще було б змінити процедури у двох ключових адміністративних послугах МВС. Зокрема, при видачі посвідчення водія потрібно відмовитися від повторного складання іспиту в МРЕВ ДАІ. Тобто іспит має здаватися один раз – в автошколі. Відповідальність за акредитацію автошкіл все одно несе МВС.
Тоді і посвідчення було б видавати та обмінювати значно простіше. Крім того, не варто поспішати з впровадженням «чіпованого» посвідчення водія, адже об’єктивно Україна не має у цьому потреби в найближчі роки. У такому разі посвідчення можна видавати протягом одного-двох днів, адже його можна виготовляти на місці.
У процедурі реєстрації транспортних засобів треба відмовитися від експертного огляду транспортних засобів і платних довідок-рахунків. Тоді ця адміністративна послуга стала б суттєво швидшою та дешевшою для громадян. Також варто відмовитися від такої послуги як «видача довідки про відсутність (наявність) судимості».
Тут держава мала б виробити інший механізм надання відповідної інформації на запит органів влади, а не заробляти на таких довідках. У будь-якому разі влада не має сприймати громадян лише як джерело наповнення бюджету. Тоді і рішення будуть набагато раціональніші. Адже сфера адміністративних послуг – це не та сфера, де чим більше послуг, тим краще. Тут все навпаки.
Джерело: УБК
