Днями в українських ЗМІ була оприлюднена інформація про те, що російські окупанти почали будувати залізницю у Донецькій області, щоб з’єднати прямим сполученням тимчасово окупований Маріуполь із російськими містами.
За інформацією радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, окупанти планують зробити пряме залізничне сполучення з Маріуполем, Волновахою та Донецьком, щоб у майбутньому приєднати їх до гілки у Таганрог та Ростов.
Це не перша спроба
Варто відзначити, що це не перша спроба окупантів покращити логістику окупованих територій з тиловими районами РФ. У 2022 році окупаційна влада Кримського півострова повідомила про можливість відновлення прямого залізничного сполучення між окупованими територіями Донецької й Луганської областей та Кримом.
За інформацією місцевих джерел аналітичного відділу ГІ “Права Справа”, у травні 2022 року до Луганська приїздив представник окупаційної влади Криму. Тоді на нараді у Луганську вирішувалося питання про відновлення шляхів залізничного сполучення між ОРДЛО та анексованим півостровом через так званий сухопутний коридор.
Ще у 2022 році РФ розглядала можливість відновлення прямого залізничного сполучення для вирішення як військових, так і виключно економічних питань.
І вже тоді стало зрозуміло, що це – своєрідний знак, сигнал російських окупаційних військ про те, що вони ніколи не віддадуть території Луганської і Донецької областей, а також захоплений ними сухопутний коридор на Крим.
Тоді ж була отримана інформація про розмінування росіянами порту Маріуполь, який окупанти теж планували використовувати як для військової, так і економічної логістики.
За рахунок “Укрзалізниці”
Звертаю увагу, що матеріальна база Луганської і Донецької дирекцій залізничних перевезень Донецької залізниці так званої ОРДЛО була сформована за рахунок рухомого складу, який належав ПАТ “Укрзалізниця”.
Фіскальними органами самопроголошеної “ЛНР” у 2016 році були проведені всі необхідні процедури щодо підпорядкування так званої “Луганської дирекції” “Укрзалізниці” безпосередньо нелегітимній “Раді міністрів “ЛНР””.
11 березня 2016 року перший заступник голови “державного комітету податків і зборів” І. Яцуненко на засіданні “Ради міністрів “ЛНР”” прозвітував про хід “націоналізації” майна “Луганської дирекції залізничних перевезень” Донецької залізниці.
На окупованих територіях Луганської області співробітниками “Державного комітету податків і зборів” самопроголошеної “ЛНР” виявлено і зафіксовано як безхазяйне майно 3400 вагонів, які належать “Луганській дирекції залізничних перевезень” Донецької залізниці.
Згідно з відкритими джерелами інформації, у жовтні 2014 року “Укрзалізниця” за свій рахунок придбала 76 нових вантажних вагонів для залізниць шляхом розміщення замовлення на вітчизняному вагоноремонтному заводі “Укрспецвагон”. Примітно, що на 2014 рік на підприємстві “Укрспецвагон” спочатку планувалося виконати тільки різні види ремонту вагонів, а не будувати нові, аргументуючи таке рішення нестачею коштів.
Середня ринкова вартість одного вантажного піввагона без ПДВ становить близько 555,6 тис. гривень. Собівартість виготовленого на власному підприємстві піввагона оцінюється в 449 тис. гривень. У повідомленні пресслужби “Укрзалізниці” зазначалося, що оновлення вагонного парку відбулося завдяки ефективній фінансовій політиці нового керівництва галузі.
Станом на середину жовтня 2014 року на залізницях України перебувало в експлуатації 176 тис. вантажних вагонів. У 2013 році парк вантажних вагонів “Укрзалізниці” поповнився 775 вантажними вагонами, 713 з яких – на умовах фінансового лізингу. Виробництво вагонів здійснювали вітчизняні підприємства: Крюківський вагонобудівний завод (Кременчук), “Трансмаш” (м. Дніпро) та “Дизельний завод” (м. Кривий Ріг).
Враховуючи той факт, що ціна одного піввагона оцінюється у 449 тис. гривень, а кількість “націоналізованих” самопроголошеною “ЛНР” вагонів – 3400 вагонів, то сума збитків “Укрзалізниці” становила 1 526 600 000 гривень.
Плани окупантів
Стосовно планів окупантів щодо будівництва залізниці у Донецькій області, то крім Маріуполя вони планують з’єднати прямим сполученням ключові транспортні хаби, а саме Волноваху, Мелітополь і Бердянськ.
Мелітополь – ключовий транспортний хаб для російської армії. Контроль над ним – це контроль над сухопутним і залізничним сполученнями.
Бердянськ – це глибоководний порт, а відповідно, військово-морська база й основна локація окупаційної армії, якою здійснюється забезпечення російського контингенту не тільки на цю область, але й з подальшою передислокацією по декількох напрямках.
Залізниця використовується окупантами для перевезення особового складу, важкої техніки, паливно-мастильних матеріалів.
Саме залізницею Росія перекидає на фронт війська і бронетехніку. Цей шлях пов’язує Росію з окупованими районами Донецької та Луганської областей, а також Кримом.
Тим самим Росія значно скорочує для себе плече постачань військової техніки і спорядження для потреб окупаційної армії в Україні. Раніше росіяни мали успіх на півдні України завдяки короткому плечу постачань з Криму, звідки могли швидко перекидати необхідну їм кількість техніки.
Тож тепер окупанти прагнуть зробити те саме на сході.
Основна пропускна спроможність – це залізниця. Паралізація залізничного сполучення значною мірою вплине на логістичне забезпечення окупаційної армії не лише в Криму, а й на окупованих територіях Запорізької, Донецької та Херсонської областей. Тобто на нейтралізації можливості логістики окупаційної армії залізничним шляхом мають бути зосереджені всі зусилля Збройних сил та українських спецслужб.
Ще один момент – удари мають бути не лише системними (в першу чергу по залізничній інфраструктурі, мостах та залізничних вузлах), а й мають бути комбінованими – одночасно по декількох цілях. Така тактика – завдання ударів по логістичній складовій – в класифікації НАТО вважається першим етапом каскадного характеру планування операцій з контрнаступу.
