Два подані нижче виклади судових рішень на перший погляд ніби не мають між собою нічого спільного: поміж двома судовими процесами пролягає доволі значний проміжок часу, та й причини й дійові особи ніби зовсім різні. Чому ж я вирішив познайомити з ними читачів, об’єднавши їх докупи під одним заголовком? Болехівчани, почитавши, зрозуміють це одразу. А для неболехівчан дам короткі роз’яснення трохи згодом. Отже…
1. СУДОВЕ РІШЕННЯ ВІД 14 СІЧНЯ 2014 РОКУ (ВИКЛАД)
Болехівський міський суд під головуванням судді Сметанюка В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Федорики Наталії Зенонівни до Маланюка Дмитра Івановича про повернення до попереднього стану самочинно реконструйованої квартири встановив наступне.
Позивач Федорика Н.З. звернулася до суду з вказаним вище позовом. В обґрунтуванні своїх вимог зазначає, що вона є власником квартири № 4 по вул. Січових Стрільців, 11 в м. Болехові. Відповідач самовільно, без будь-яких дозвільних документів, облаштував на горищі, яке фактично перебуває в спільному користуванні, житлові кімнати з добудовою балкону. Все це знаходиться над квартирою, котра перебуває у її власності. Через це у її квартирі постійно утворюються тріщини на стінах і стелі, внаслідок чого вона вимушена займатися ремонтами. З відповідною заявою позивач звернулася в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській обл., за результатами розгляду якої відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис щодо усунення виявленого порушення. Відповідач вимог припису не виконав, тому вона просить суд винести рішення про приведення до попереднього стану самочинно реконструйованої квартири. Крім того, відповідач нібито чинить перешкоди в ремонті фасаду її квартири.
Відповідач та його представник просили відмовити у позові, посилаючись на те, що дії Маланюка Д.І. щодо перебудови і реконструкції квартири були правомірними, оскільки постанова № 4 від 8 січня 2013 р. першого заступника начальника інспекції ДАБК в області про притягнення Маланюка Д. І. до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво скасована постановою Болехівського міського суду від 08.04.2013 р. Зазначено також, що земельний податок за все подвір’я впродовж двох десятків років сплачує відповідач по справі, а не позивач, і тому він не дозволяє монтувати риштування на своєму подвір’ї. Що стосується позовної вимоги щодо захоплення коридору, то відповідач та його представник пояснили, що коридор належить на праві приватної власності Маланюку Д.І., що підтверджується відповідними документами. Вони також вказали на неточності та суперечності в технічних паспортах на квартири № 4 та № 6, оскільки вони виготовлялися мамою позивачки – Макотою О.Д., а не відповідачем.
Інспекція ДАБК і представник Болехівської міськради Калитин І. Р. підтримали вимоги Федорики Н. З.
Далі. В ході судового розгляду було, зокрема, встановлено, що у свій час судом, як уже й було зауважено вище, підтверджено правомірність проведення Маланюком Д. І. реконструкції квартири. Ця постанова суду набрала законної сили, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою інспекції ДАБК на зазначену вище постанову Болехівського міського суду.
Тобто, позовна вимога про зобов’язання Маланюка Д. І. знести збудований балкон не підлягає до задоволення.
Далі. Проаналізувавши ряд документів, суд дійшов висновку, що посилання позивача та її представника на дані, котрі містяться в технічних паспортах квартир № 4 та № 6 не беруться судом до уваги, оскільки технічний паспорт не є документом, який підтверджує право власності. Не заслуговують також на увагу твердження представника позивача та пояснення представників БТІ про те, що підписаний Маланюком Д. І. Акт конкретного користування свідчить, що сторонами погоджено користування приміщеннями, оскільки даний Акт є тільки технічним документом при проведенні обмірів спеціалістами БТІ. Окрім того, судом встановлено, що реального розподілу частин квартир між їх власниками на момент відчуження (купівлі-продажу) не було проведено. Тому суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про зобов’язання Маланюка Д.І. звільнити нібито самовільно захоплений коридор слід відмовити за недоведеністю.
Що ж до ремонту фасаду, то суд визнав, що іншої можливості щодо обслуговування та проведення ремонту фасаду у позивача немає, тому Маланюка Д.І. зобов’язано не чинити перешкод Федориці Н. З. в здійсненні згаданого ремонту.
Наприкінці лютого біжучого року апеляційний суд погодився з рішенням Болехівського суду.
2. СУДОВЕ РІШЕННЯ ВІД 11 ТРАВНЯ 2010 РОКУ (ВИКЛАД)
Господарський суд Івано-Франківської області на своєму засіданні під головуванням судді Калашника В.О., розглянувши матеріали справи про визнання недійсним і скасування рішення конкурсного комітету та договору на пасажирські перевезення встановив, зокрема, наступне.
Позивач, Чекаловський Ігор Михайлович, звернувся з позовною заявою до госпродарського суду про визнання недійсним і скасування рішення конкурсного комітету Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Івано-Франківської облдержадміністрації, а також договору № 09/2/492 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 21.12.2009 р., укладеного між Івано-Франківською ОДА та підприємцем Макотою Оксаною Дмитрівною.
26.11.2009 р. відбулося засідання обласного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських внутрішньо обласних автобусних маршрутах загального користування.
Заявки на конкурс подали два перевізники-претенденти – Чекаловський І.М. та Макота О.Д.
Згідно оцінки конкурсних пропозицій підприємець Чекаловський І.М. отримав 75 балів, підприємець Макота О.Д. – 67 балів.
Незважаючи на одержання більшої кількості балів підприємцем Чекаловським І. М., конкурсний комітет визначив переможцем конкурсу підприємця Макоту О. Д.
Якою логікою керувалися члени комісії, надаючи перевагу претендентові з меншою кількістю балів, що суперечить усім чинним нормативам і законодавчим актам, представники відповідачів у суді пояснити не змогли.
Детально вивчивши і проаналізувавши ситуацію, суд вирішив позов Чекаловського І.М. задовольнити повністю.
З цим висновком погодилися апеляційний і касаційний суди.
3. ДІЙОВІ ОСОБИ
Тепер коротко про те, що спільного мають поміж собою нинішня сусідська сварка і кількарічної давності суперечка двох підприємців-перевізників. З огляду на це саме настав час познайомити читачів з головними дійовими особами, котрі фігурували у двох вищенаведених розповідях. Читайте уважно і робіть висновки:
а) Маланюк Дмитро Іванович – житель м. Болехова, пенсіонер;
б) Федорика Наталія Зенонівна – донька наразі чинного міського голови м. Болехова п. Макоти Зенона Володимировича;
в) Калитин Ілона Романівна – юрист Болехівської міськради, підлегла міського голови;
г) Макота Оксана Дмитрівна – дружина міського голови;
д) Чекаловський Ігор Михайлович – підприємець, зведений брат міського голови, з котрим останній вже другу свою каденцію веде непримиренну, на щастя наразі ще бекровну, війну на грунті бізнесових інтересів;
е) зі ще одним – ГОЛОВНИМ! – фігурантом вищеописаних подій склалася така ж ситуація, як і у відомій п’єсі Шекспіра. Його ніде не видно, але він у цих всіх (та й дуже багатьох інших) подіях відіграє чи не головну, ключову роль – наче тінь батька Гамлета у того ж Шекспіра. У автора цих рядків є достатньо фактів про залаштункову діяльність міського голови Макоти Зенона Володимировича, однак оприлюднювати їх наразі ще не до часу.
4. КІЛЬКА СУБ’ЄКТИВНИХ НОТАТОК АВТОРА
а) Я особисто пам’ятаю п. Макоту З.В. ще з тих часів, коли він був просто приватним перевізником. І добре знаю Макоту З. В. нинішнього – в іпостасі міського голови. Читачам доведеться повірити мені на слово: це дві діаметрально протилежні особистості.
б) Усім дуже добре відома сентенція про те, що жінок випробовують золотом, а чоловіків – владою. Зі стовідсотковою впевненістю можу сказати, що нинішній міський голова міста Болехова випробування владою не витримав.
в) Скільки вже гріхів і грішків, фактів ігнорування інтересами громади і окремих громадян Болехівським міським головою витягнуто під сонячне проміння мною особисто і моїми колегами-журналістами – підрахувати важко. Скільки ще шпичок і шил вилізе з міськголовівського мішка – передбачити не беруся. Хтось інший, гадаю, на місці Зенона Володимировича якщо не давно згорів би з сорому, то сидів би тихенько, наче миш під мітлою… Але очевидно, цей міський голова належить до тої категорії людей, котрі зневажають все і всіх, ще більше деруть носа догори і всі звинувачення на свою адресу називають дрібним дощиком.
г) Нещодавно я читав роздуми одного з провідних сучасних українських письменників про категорію осіб, котрих отой письменник влучно й дотепно охрестив руконеподавальними. Тобто, подати такій особі руку при зустрічі – значить принизити свою особисту гідність. Нині я змушений констатувати прикрий, але незаперечний факт: на Прикарпатських теренах з’явився руконеподавальний міський голова, котрий керує нині многогрішними болехівськими землями і тутешньою людністю.
д) Колись давно славному місту Болехову було надано Магдебурзьке право. Що це таке – рекомендую поцікавитися у відповідних історичних джерелах. Чому ж Болехів не згадає про цей факт, не згадає про свою гордість і не поставить свого міського голову на те місце, де йому належить бути як руконеподавальному голові?
е) З осімейненим феодалом в масштабах держави ніби покінчено. Коли ж завершиться сімейноголовий феодалізм у Болехові?
Юрій ПЕТРУХІН, член НСЖУ
