В прокуратуру викликають поетів і хапають на вулицях активістів.
Чекаємо судів-трійок і показових розстрілів.
А на сцену виходить очільник і плаче на весь майдан: «Ай-яй-яй, яка погана влада, вона фальшує і нас не слухає…» Якого дідька (слово-оригінал – етичних міркувань замінене – ред.)? Що ще треба? Люди є,рішучість є. Чого скиглите? Скажіть прямо – ми не знаємо що робити, а хочемо просто тут простояти і злити Майдан, як злили все раніше.
Схоже наші «лідери революції» розраховують лише на допомогу американських санкцій.
А якщо вони не допоможуть-то тихо підуть святкувати новий рік під привітання Януковича в телевізорі?
Майдан не може виступати в ролі прохача у влади. А іншої позиції не видно.
Може я помиляюся і є якийсь надзвичайно ефективний і таємний план,в результаті якого ригіанали здадуться?
Не чути щось про такий план.
І взагалі зі сцени замість конструктиву і стратегії лунає щось в стилі
Турчинова: «Гей-гей, ми переможемо!»
Цікаво як, якщо тупо стояти?
Весь Майдан зводиться до чергового «страшного китайського попередження» владі і сто двадцятого замахування.
Хоч би раз вдарили.
Ні. Зате заспокоюють весь час – тихіше, обережніше, акуратніше…
Замість «вище, швидше, сильніше».
Знаєте чим мені запам’ятається Майдан?
Фразою: «Не піддавайтеся на провокації!». Дуже схоже на сумний анекдот, коли бандюк «любить» (слово-оригінал – етичних міркувань замінене – ред.) дружину чувака, а той каже: «Потерпи, мила, вже скоро».
Як пацани в дворі : «А ти Васю з Борщагівки знаєш? От я йому скажу – і він тобі дасть!»
Ух як страшно…
Пацани спочатку дійсно пересрали.
А зараз нічого, звикли. І з задоволенням спостерігають безкоштовні концерти зірок із вікон готелю Хрещатик.
Якийсь капець (слово-оригінал – етичних міркувань замінене – ред.). Маємо такий ресурс, таку шалену підтримку світу і плачемо, що на окрузі гопніки вкинули лишні бюлетені.
Ви ж кричите «ррреволюція!!!» і тут же покірно йдете до цієї влади в прокуратуру виправдовуватися і своїх здаєте, як васильківців.
Ні чорта (слово-оригінал – етичних міркувань замінене – ред.) я не розумію в революціях мабуть.
Бо це – не революція а карнавал по типу бразильського.
Тепер уже традиційний.
Вибачте мені за ці слова.
Я сам щодня на Майдані і весь час з вами. Я дійсно не стратег і занадто емоційна людина мабуть. І не політолог і не професійний революціонер. І дійсно чогось не знаю і боюсь нашкодити. Але питання є і воно не має для мене відповіді поки що. Своїх думок я боюсь і не хочу викладати їх на загал – можу завести людей, а раптом не туди? Раптом з цього буде гірше,не хочу радити і закликати-але ж є ті, хто попереду,ті,які назвали себе очільниками і взяли на себе відповідальність. Я їм вірю і як в армії під час війни не обговорюю накази і виконую все що треба. Тільки нехай нарешті на щось зважаться. Що вони роблять і що пропонують?
Я розумію що не треба крові,не треба розколів,не треба екстремізму.
Згоден. І сам все роблю щоб не було конфліктів і мордобою.
Ми їх жаліємо,але вони нас ні.
Так і будемо чекати? Скажіть що саме ми чекаємо.Якщо є ціль і стратегія – я згоден.Я буду ходити на Майдан,віддавати останні копійки,підставляти своє плече і терпіти стільки скільки треба.
Але не я а весь той мільйон скандує: «Треба діяти!!!»
– з Сашко Лірник.