Деколи говорять за когось: “та у людини хвороба пам’яті”, хоча, як пам’ять може хворіти, коли вона не орган, невідомо, а ось ціла нація чи якась її частина хворіти може. Шизофренія – хвороба дивна тим, що недужий нібито будує свою персональну реальність, де діють інші закони, відмінні від законів навколишнього світу. Схоже на цю хворобу страждає частина українського суспільства, а найбільше українські спецслужби. Інакше як пояснити, що в країні, яка воює з правонаступницею СРСР і яка засудила комуністичний режим, нагородами відзначають тих, хто був вірними псами того ж таки режиму.
На очі потрапила новина, ще за березень 2017 про те, що ветеран НКВС, полковник Борис Стекляр нагороджений медаллю за заслуги. Той Борис Стекляр, який у березні 1952 року керував ліквідацією видатного художника, вояка УПА Ніла Хасевича. Його вбили на Рівненщині, неподалік села Сухівці. Тоді Стекляр був капітаном НКВС і палким борцем з “українськими буржуазними націоналістами”.
Але ви уявіть: в той час коли українські вояки, з тризубами на шевронах, і часто під червоно-чорними прапорами, воюють проти окупантів на Донбасі, колишньому «кадебісту» вручають медаль з тризубом. У мене це не вкладається в голові. Хіба можливо було б, щоб наприклад, офіцера Вермахну нагородили орденом «Червоної зірки»? Чи скажімо якогось героя Радянського Союзу – нацистським залізним хрестом? Не уявляєте? Я теж. А от в Україні, це можливо.
Тепер на 9 травня Борис Стекляр може гордо почепити на мундир офіцера НКВС, поряд з георгієвською стрічкою й медаль з хрестом і тризубом. Загиблі вояки УПА перевертаються в своїх безіменних могилах.
