Французький он-лайн-часопис Mediapart викрив факт надання російським банком, що є близьким до Кремля, 9 мільйонів євро на підтримку французької право-екстремістської партії.
Виявляється, «Національний Фронт» (НФ) під проводом епатажної та харизматичної (особливо в очах французького охлосу) Марін Ле Пен, чия прихильність до путінської Росії є постійною, отримував фінансову підтримку Кремля. Як і французька компартія у минулому сторіччі. Подібне враження виникає після ознайомлення з публікацією розслідування від Mediapart, котре з’ясувало, що у вересні партія отримала позику (кредитну лінію) від такого собі Першого чесько-російського банку (FCRB) на суму 9 мільйонів євро, два з котрих уже було знято (використано).
Ця позика сама по собі не є незаконною – це ж не пожертва, відтак, не підпадає під обмеження та увагу французької Національної комісії з фінансування політиків, – однак її походження піднімає питання про втручання іноземних держав у політичне життя Франції – адже FCRB є «де-факто у розпорядженні давнього кадрового державного банкіра» Росії Романа Якубовича Попова, запевняє Mediapart. Сайт нагадує про прецедент: колись, у 1990-х роках за отримання фіктивної позики від одного італійського банку керівництво Республіканської партії було звинувачене за «відмивання грошей» – справу підняли й розслідували аж 2004-го року, не зважаючи на давність.
Якщо НФ і мусив зробити вийняток у своєму принципі «надавай перевагу французькому» (згідно з їхніми ж гаслами), то тільки тому, що французькі банки відмовили партії, тому вона, мовляв, мусила звернутися по допомогу до іспанських та американських банків. «Чи то банки стали такими боязкими після попереднього скандалу з передвиборчою кампанією Саркозі, чи то таке відношення у них лише до НФ – я не знаю», – пафосно відбріхується Марін Ле Пен на одному з ток-шоу в неділю. Наприкінці жовтня вона якось публічно поскаржилася (у інтерв’ю виданню «Нувель Обсерватьор», Обс) на неможливість отримати позику та про різні варіанти запасні варіанти, що партія розглядає, у тому числі й про російський. Інформація ж про отримання позики мала лишатися в секреті – тому НФ уже пригрозив Медіапарту судовим позовом.
Центральну роль у цій угоді відіграє депутат Європарламенту Жан-Люк Шафгаузер: будучи консультантом з європейської стратегії, він працював раніше на авіа-концерн Дасо; його політичнка зірка несподівано зійшла на останніх муніципальних виборах у Страсбурзі, а потім він взагалі виграв вибори до Європарламенту від округу Іль-де-Франс, по партійному списку НФ, котрий очолював близький радник Марін Ле Пен – Аймерік Шопрад (по праву руку від Ле Пен на фото). Здавна займаючи про-російську позицію, обоє були «спостерігачами» на так званому «референдумі» про відділення Криму, що його організували сепаратисти у березні, як і були помічені на листопадових «виборах» у Донецьку.
Марін Ле Пен, будучи давньою шанувальницею Путіна, часто «гостює» в Москві відтоді як посіла чільне місце в НФ. Однак, увагу Медіапарт привернув один її візит, що трапився у лютому і котрий старанно приховується: тоді Шафгаузер познайомив її з упливовим російським націоналістом-депутатом Алєксандром Міхайловічем Бабаковим: радником Путіна, відповідальним за роботу з російськими організаціями за кордоном, котрому заборонили в’їзд до ЄС в рамках санкцій проти Росії за його діяльність в Україні. Під час цього візиту Марін Ле Пен, власне, й було особисто представлено Путіну.
Також фігурує у звіті ім’я дуже близького очільникові Кремля олігарха, великого діяча на ниві російсько-французьких стосунків – Генадія Тимченка. Шостий за статками в країні, він контролює концерн-гігант Стройтрансгаз – головного акціонера FCRB. Віднедавна, Тимченка жалує французька влада – у липні 2013 йому вручили орден Почесного легіону, за «внесок в колекцію російського мистецтва Луру», однак, передусім, за його партнерство з французьким нафтовим гігантом «Тоталь» за видобуток газу на півострові Ямал. Не дивлячись на те, що він підпав під чергову хвилю американських санкцій як наближена до Путіна особа, його «європейські друзі» постаралися, щоб віддзеркалювальні санкції ЄС його не торкнулися. «Це – дуже поважна людина, й у свої шістдесят, якби він хотів зайнятися політикою, то він знайшов би інші, достойніші шляхи туди», – запевняє журналіста «Ліберасьйон» Павєл Чінскій, представник франко-російської торгівельно-промислової палати, де Тимченко очолює економічну раду.
Алексіс Прокоп’єв, французький політик російського походження, котрий намагається протистояти діям про-путінських мереж у Франції, бачить у наданні цієї позики підтвердження своїх підозр: «За ідеологійної близькістю до Путіна, котру демонструють декотрі французькі політики, є й прихований фінансовий чинник, котрим не можна нехтувати. Це актуалізує питання підйому націонал-путінізму в Європі».
Що ж, французи зробили для себе відкриття, яке було заздалегідь очевидним для будь-якого пересічного українця ще рік тому. Адже батько цієї «паризької куртизанки» Жан Марі Ле Пен допоки очолював НФ, як справжній французький націоналіст «деголівської закваски», завжди був привітним і дружелюбним до України і її «правих». Тому така різка зміна політичного вектору його донькою по відношенню до України і її часті візити до Москви, не могла ні про що інше свідчити, як про її вербовку Кремлем…
За матеріалами
європейських ЗМІ
