Напередодні свята Богоявлення, яке за старим стилем відзначається 19 січня, християни східного обряду святкують Надвечір’я Богоявлення, яке у народі ще зветься Другий святвечір, Водохресний вечір, або ж Голодна Кутя.
У Різдвяний святвечір кутю називають «Багатою», а ось 18 січня – «Голодною», у деяких регіонах є ще «Щедра кутя» (у Надвечір’я обрізання Господнього 13 січня).
Так само, як і в Різдвяний святвечір, у цей день слід було дотримуватися суворого посту, а увечері християнські родини збираються за святковим столом, де подаються пісні страви. У цей день у храмах також здійснюється велике освячення води, яку слід першою спожити під час Святої вечері. Вважається, що вода, освячена в надвечір’я Богоявлення, ще святіша, ніж з Водохрестя, і вона не псується.
Після святкової вечері необхідно «прогнати» кутю – на вулиці, бити ціпком у бічний кут, примовляючи: «Утікай, кутя, з покуття, узвар, іди на базар, паляниці, залишайтесь на полиці, Дідух – на теплий дух, щоб кинути кожух». За переказом, ще запорізькі козаки кутю проганяли на Січі, але дуже своєрідним способом – улаштовуючи стрілянину.
Коли надворі стане темно, родина виносить із будинку Дідуха і спалює в саду або десь в іншому місці – «пускає на теплий дух». Ці магічні дії означають прощання з зимою, спалювання зими і заклик весни. Попіл зі згорілого Дідуха зазвичай розкидають по городу – на гарний урожай.
У цей день прийнято святити у церкві воду, причому посуд, призначений для освяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних лих. У деяких регіонах України господарки замішують на освяченій воді рідке тісто і цим тістом малюють на стінах будинку та інших господарських споруд хрести «від злих сил». Господар будинку оббризкує цією водою всіх, хто присутній у будинку, при цьому супроводжує свої дії приблизно такими словами: «Дай нам, Боже, і на той рік діждати!» Потім потрібно окропити садибу – усе, що в будинку та навколо будинку. У наймолодших сина або дочки свої обов’язки в цей день: вони повинні взяти три пироги і, ідучи за батьком, надкусити один з пирогів у передпокої, другий – у коморі, а третій – на вулиці. За старих часів освяченою водою малювали хрести навіть на хліборобних знаряддях, окроплялася також і худоба.
Після цих магічних дій родина сідає за стіл і з’їдає святкові пироги, дякуючи Богу за те, що вже має, і молячи про милосердя надалі. Іншу вечерю віддають свійським тваринам.
Після вечері всі члени родини кладуть використані ложки в одну тарілку (миску тощо), а зверху на них необхідно покласти хліб – на гарний урожай. Якщо вранці чиясь ложка буде знайдена переверненою, значить господаря цієї ложки в наступному році чекає важка хвороба або навіть смерть.
За народним повір’ям, у цей день необхідно запалити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птаха, щоб злі сусіди не почули та не наврочили. Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити (хоча в дійсності Біблія забороняє будь-які гадання), а дітям – щедрувати. Кожна дитина з ватаги тих, хто ходить щедрувати, носить із собою гілки ліщини, щоб на подяку господареві вручити гілочку. Хазяїн же повинен пригощати гостей жменею вівса, намоченого у воді. У деяких регіонах України хлопці щедрують винятково під вікнами дівчат на виданні, а якщо домівку з незаміжньою дівчиною обійшли, це натяк на те, що їй ще рано заміж, вона ще маленька.
У народі кажуть: якщо в переддень Водохрестя на деревах багато інею – рік буде врожайним, якщо в Богоявленську ніч небо чисте – буде багато гороху, на «Голодну кутю» був сніг – буде й гречка.
